ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ДЕРЖАВІ В УМОВАХ ВОЄННИХ ДІЙ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті здійснено теоретико-правове та історико-правове дослідження механізму відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок ведення воєнних дій, крізь призму еволюції міжнародно-правових підходів до відповідальності держави-агресора. Авторкою обґрунтовується теза про те, що відшкодування шкоди, завданої війною, не може зводитися до суто фінансово-компенсаційної логіки, оскільки за своєю правовою природою така шкода охоплює порушення суверенітету, інституційної спроможності держави, стабільності правопорядку та здатності реалізовувати публічні функції. На основі історико-правового аналізу простежено трансформацію інституту репарацій – від каральних контрибуцій ХІХ – початку ХХ століття до сучасних моделей реституції, компенсації та сатисфакції, закріплених у доктрині міжнародної відповідальності держав і кодифікованих у Проєкті статей Комісії міжнародного права ООН 2001 року. Доведено, що поєднання різних форм відшкодування є необхідною умовою ефективного реагування на наслідки збройної агресії, а не факультативним елементом міжнародно-правової відповідальності. Окрему увагу авторки приділено аналізу прецедентної практики міжнародних судових інституцій та діяльності Компенсаційної комісії ООН, створеної після агресії Іраку проти Кувейту, як прикладу інституціоналізованого механізму примусового відшкодування шкоди державою-агресором. Обґрунтовується, що зазначена модель засвідчила ефективність спеціалізованих компенсаційних органів із чітко визначеним мандатом, єдиними стандартами доказування та гарантованими джерелами фінансування. У контексті збройної агресії російської федерації проти України доводиться, що відсутність універсального дієвого механізму примусового відшкодування шкоди зумовлює значну проблематику для сучасного міжнародного правопорядку. Наприкінці, авторкою аргументується необхідність створення спеціального міжнародного компенсаційного органу чи трибуналу, наділеного повноваженнями щодо юридично обов’язкового встановлення обсягу шкоди та покладення на державу-агресора обов’язку її відшкодування.