МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПОРАНЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджено механізми публічного адміністрування фізичної культури як інструменту реабілітації поранених військовослужбовців у системі державної політики України. Обґрунтовано, що фізкультурна реабілітація набуває особливого значення в умовах збройної агресії та є складовою відновлення кадрового потенціалу сектору безпеки й оборони. Проаналізовано адміністративно-правовий зміст реабілітації, визначено її місце у структурі публічного управління та окреслено ключові елементи використання фізичної культури у відновлювальному процесі. У роботі охарактеризовано нормативні засади, інституційне забезпечення, міжорганізаційний механізм взаємодії та функціональні особливості фізичної реабілітації військовослужбовців. Розкрито проблеми чинної системи публічного адміністрування реабілітації, серед яких відсутність єдиного державного стандарту, нормативні неузгодженості, обмежена координація між органами державної влади, недостатність інфраструктури та кадрового забезпечення. Встановлено, що міжорганізаційний механізм публічного управління відіграє визначальну роль у забезпеченні доступності та безперервності реабілітаційних заходів, а також дозволяє ефективно використовувати ресурси медичних і реабілітаційних закладів різних систем підпорядкування. Узагальнено наукові підходи до змісту фізичної реабілітації військовослужбовців, що включає лікувальні, адаптивні та відновлювальні методики, спрямовані на відновлення функціонального стану, психофізіологічної стійкості та професійної придатності військових. У статті запропоновано напрями удосконалення механізмів публічного адміністрування у сфері фізкультурної реабілітації, зокрема формування інтегрованої моделі реабілітації, гармонізацію нормативно-правової бази, модернізацію інфраструктури, упровадження цифрових реєстрів та персоналізованих реабілітаційних програм. Підкреслено, що розвиток цих механізмів сприятиме підвищенню функціональної готовності військовослужбовців, забезпеченню їх повернення до служби та зміцненню оборонної спроможності держави.