ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК НОВИЙ СУБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ: ВИКЛИКИ ПРАВОВОЇ ЛЕГІТИМНОСТІ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

Анотація

статті здійснено доктринальний аналіз правового статусу штучного інтелекту як функціонально релевантного суб’єкта адміністративної взаємодії у сфері публічних закупівель. Автор обґрунтовує необхідність законодавчого визнання алгоритмічного агента як функціонально інтегрованої цифрової системи, здатної виконувати окремі процедурні дії в межах закупівельного процесу. Визначено, що чинне законодавство України, зокрема ст. 164¹⁴ КУпАП, не враховує проміжну роль цифрових агентів у формуванні управлінських рішень, що породжує проблему «розриву відповідальності» - ситуацію, коли жоден із суб’єктів не може бути притягнутий до відповідальності за рішення, згенеровані алгоритмом. Запропоновано авторське визначення алгоритмічного агента як автоматизованої цифрової системи, функціонально інтегрованої в електронну платформу закупівель, яка на підставі визначених законом умов та технічних регламентів уповноважується на виконання окремих процедурних дій у межах закупівельного процесу, зокрема попереднього ранжування пропозицій, верифікації формальних критеріїв, моніторингу ризиків та генерації технічних рішень, що не мають самостійного юридичного статусу, але слугують основою для ухвалення управлінських рішень уповноваженим органом. Обґрунтовано потребу в доповненні ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідним терміном. Водночас, на основі порівняльно-правового аналізу британських, канадських та сінгапурських регуляторних моделей, окреслено концептуальні засади делегованого прийняття рішень, принципу «human-in-the-loop» та подвійної підзвітності цифрових агентів. Стаття формує підґрунтя для доктринального перегляду концепції адміністративної відповідальності в умовах цифрової трансформації публічного управління