ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМАХ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний правовий аналіз інтеграції технологій штучного інтелекту (далі – ШІ) у сферу публічних закупівель в Україні. Враховуючи стрімкий розвиток цифрових інструментів у сфері державного управління та функціонування електронної системи ProZorro, авторка акцентує увагу на актуальності нормативного супроводу використання алгоритмів у закупівельних процедурах. Особлива увага приділена питанням правової визначеності, алгоритмічної прозорості, забезпечення права на оскарження автоматизованих рішень та захисту персональних даних. На тлі воєнного стану цифровізація публічних закупівель має не лише управлінське, але й безпекове значення – ефективне функціонування електронної системи ProZorro є запорукою прозорого використання бюджетних коштів, збереження довіри до держави та міжнародних донорів. Водночас використання алгоритмізованих механізмів без належного правового регулювання створює низку юридичних загроз: від упереджених або дискримінаційних рішень до обмеження доступу учасників до правосуддя у разі помилкової автоматичної оцінки. Автором проаналізовано чинне законодавство України у сфері публічних закупівель, включаючи Закон України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України. Встановлено, що законодавча база не містить достатніх гарантій прозорості автоматизованого прийняття рішень, механізмів людського контролю (human-in-the-loop), або процедури оскарження таких рішень. Також простежується відсутність положень щодо відповідальності за результат ШІ-аналізу у сфері державних закупівель. Разом з тим, у статті здійснено порівняльний аналіз міжнародної практики. Зокрема, розглянуто досвід Франції (Chorus Pro), Канади (Responsible AI Framework), Великої Британії (A Guide to Using AI in the Public Sector), Естонії (інтеграція з реєстрами), Німеччини (право на людський перегляд рішень) та ЄС у контексті застосування AI Act. Зазначені приклади дозволили сформулювати орієнтири для гармонізації українського законодавства з європейськими та глобальними підходами. Окрім того, предметом дослідження окресленої проблематики стали можливі ризики впровадження ШІ у систему публічних закупівель. Зокрема, серед основних автор виділяє: непрозорість алгоритмів, дискримінаційні наслідки через bias у навчальних даних, відсутність механізмів відповідальності та процедур оскарження, а також можливості зловживань у воєнний час через формальне «алгоритмічне» виключення небажаних учасників. Окрему увагу приділено захисту персональних даних та вимогам до explainable AI. У фінальній частині запропоновано низку законодавчих ініціатив: доповнення Закону України «Про публічні закупівлі» положеннями про ШІ, запровадження етичного кодексу використання ШІ у публічному секторі, створення незалежного органу контролю за алгоритмами, обов’язкове проведення алгоритмічної правової оцінки (LAIA), а також зміну порядку оскарження рішень. Запропоновані зміни спрямовані на забезпечення балансу між інноваційною ефективністю та дотриманням правових і етичних стандартів. Стаття становить інтерес для правників, державних службовців, ІТ-фахівців, а також для дослідників цифрового врядування.