МІСЦЕ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ (ПРАКТИКИ) В УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ВИРІШЕННЯ АКТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ СУДОЧИНСТВА
Анотація
В даній роботі виділено основний принцип українського судочинства та проаналізовано застосування його як англо-американського принципу “ratio decidendi”. Визначені правові засади організації судочинства в українській національній правовій системі. Приділено увагу ключовим причинам необхідності застосування судового нормотворення, а саме низькому рівню тлумачення, а отже і розуміння правових норм. Судове правотворення обумовлене необхідністю захисту так званих прихованих прав, а також є дієвим засобам усунення правового вакууму і подолання колізій між правовими нормами.
У праці також досліджені молодий інститут зразкової справи в адміністративному судочинстві та роль правових позицій Верховному Суду через призму судової практики як рушійної сили розвитку судової системи в Україні. Ключовою метою правових висновків та зразкової справи як регуляторів є забезпечення сталості та єдності судової практики, гарантування стандарту дотримання прав людини.
З огляду на неможливість законодавцем врегулювати швидкий розвиток суспільних відносин, виникнення великої кількість колізійних правовідносин та правового вакууму, автором дослідження акцентовано увагу на нераціональність розвитку судової системи в Україні лише в так званих “рамках” романо-германської правової сім’ї.
Перспективами розвитку судового прецеденту в Україні є або надання йому офіційного допоміжного рекомендаційного статусу як джерела правового регулювання, або віднесення до обов’язкових до застосування всіма суб’єктами джерел права. У будь-якому випадку подальше реформування інституту судового прецеденту прямо пов’язано із удосконалення професійного відбору суддів, а також забезпеченням прозорості і об’єктивності судових рішень.
