БАЛАНС МІЖ ПРАВОМ НА ПРИВАТНІСТЬ ТА ПРАВОМ НА СВОБОДУ ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ

Анотація

Метою статті є дослідження європейського та національного досвіду і практики ЄСПЛ у питаннях збалансування права на свободу вираження поглядів та права на приватність. Задля її досягнення використано переважно загальнонаукові й спеціально- юридичні методи, підходи, принципи дослідження. Зокрема це діалектичний, феноменологічний, аксіологічний, порівняльно-правовий, формально-логічний, формально- юридичний, модельний, прогностичний та інші методи. У результаті сформовано низку наукових положень. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання в право особи на повагу до приватності (обробка персональних даних є таким втручанням) є можливим лише за умови, коли суспільні інтереси переважують інтереси окремої особи. Суспільний інтерес в отриманні особистої інформації повинен відповідати принаймні одному з таких критеріїв: національна безпека, економічний добробут, права людини. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про захист персональних даних» «Обмеження дії статей 6, 7 і 8 цього Закону може здійснюватися у випадках, передбачених законом, наскільки це необхідно у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб’єктів персональних даних чи інших осіб». Згідно з частиною другою статті 25 цього закону його положення не застосовується до забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів. У судовій практиці з цього приводу ЄСПЛ зважує гарантоване статтею 10 «право на свободу вираження поглядів» Європейської Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, з одного боку, супроти гарантованого статтею 8 «права на повагу до приватного життя» Європейської Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, з іншого боку. Зазвичай такі справи стосуються поширення журналістами: 1) надмірного обсягу інформації про особу чи 2) надто чутливого характеру інформації, а також 3) інформації, що може зачіпати честь, гідність та репутацію особи. У справах з цього приводу ЄСПЛ застосував одні і ті ж критерії, а саме: - внесок матеріалу в дискусію, що становить суспільний інтерес; - ступінь відомості/публічності особи, щодо якої подається інформація; - предмет висвітленої інформації; - попередня поведінка особи (якої стосується інформація); - а) зміст; б) форма; та в) наслідки публікації для особи, чиї дані поширено; - спосіб отримання інформації та її правдивість; - щодо справ, які розглядаються за статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, де мова йде в основному про притягнення журналістів до відповідальності за поширення персональних даних, ЄСПЛ додає ще один критерій, а саме: тяжкість санкції, застосованої щодо журналіста чи видавця.