ОБШУК ОСОБИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

У статті досліджено проблематику правового регулювання особистого обшуку затриманої особи в кримінальному провадженні України. Зазначено, що чинне законодавство лише частково унормовує порядок проведення цієї слідчої дії, що призводить до суперечностей між законом і практикою, створює ризики порушення прав людини та ускладнює доведення законності отриманих доказів. Окрема увага приділяється ролі судового тлумачення, яке частково компенсує законодавчі прогалини та адаптує право до реалій, зокрема з урахуванням раптового і динамічного характеру затримання. Проаналізовано дві основні ситуації проведення особистого обшуку: під час затримання особи за ст. 208 КПК України та під час обшуку житла чи іншого володіння особи відповідно до ч. 5 ст. 236 КПК України. Розкрито специфіку обшуку затриманої особи, що полягає в можливості його проведення без попереднього дозволу слідчого судді, без фіксації за допомогою технічних засобів та складання окремого протоколу обшуку. Розглянуто практику Верховного Суду, який визнає особистий обшук складовою частиною затримання та допускає встановлення обставин його проведення не лише протоколом затримання, а й іншими доказами. Акцентовано на неприпустимості підміни особистого обшуку оглядом місця події, що може призвести до визнання доказів недопустимими. Також проаналізовано відмінності між особистим обшуком та поверхневою перевіркою відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Зроблено висновок про необхідність чіткого та системного законодавчого врегулювання порядку проведення особистого обшуку з урахуванням його специфіки, що сприятиме підвищенню правової визначеності, забезпеченню належного процесуального контролю, захисту прав людини та унеможливленню зловживань з боку правоохоронців.