ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ УЯВНО-МИСЛЕННЄВОГО МОДЕЛЮВАННЯ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ‒ ПРАВОВІ ПІДСТАВИ МОДЕЛЮВАННЯ

Анотація

У статті авторами здійснено комплексний аналіз правових засад та перспектив розвитку криміналістики й кримінального процесуального права в контексті реалізації сучасної правової реформи в Україні. Дослідження ґрунтується на науково- практичному підході до осмислення криміналістично-процесуального моделювання як самостійного правового методу, що застосовується під час розслідування кримінальних правопорушень. Обґрунтовано доцільність і необхідність налагодження ефективної взаємодії між працівниками органів досудового розслідування та експертами- криміналістами з метою забезпечення повного, об’єктивного та неупередженого виконання завдань кримінального процесу, дотримання його загальних засад і підвищення рівня інноваційності правозастосовної діяльності в Україні загалом. Автори акцентують увагу на тому, що криміналістичні методи дослідження повинні застосовуватися системно та вибірково, залежно від конкретних умов і цілей провадження. Зазначається, що дослідник — слідчий, детектив чи експерт — самостійно обирає правомірні та науково обґрунтовані методи пізнання, необхідні для досягнення поставленої мети. Підкреслено, що у науковій практиці відсутній універсальний метод дослідження, придатний для вирішення всіх завдань; натомість ефективність наукового пізнання забезпечується шляхом поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, комплексне застосування яких дає змогу отримати всебічні та об’єктивні результати. У статті представлено авторське бачення структури криміналістичного методу моделювання, спрямованого на систематизацію, збирання та дослідження доказової інформації у межах кримінального провадження. Висвітлено значення запропонованої структури у загальній системі криміналістики та кримінального процесу, визначено її роль у підвищенні ефективності доказування й оптимізації процесуальних процедур. За результатами дослідження сформульовано висновки та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізмів узгодженого застосування норм чинного законодавства у діяльності слідчих (детективів) та експертів-криміналістів, які реалізують свої функціональні повноваження у сфері збирання, дослідження та оцінки доказів у кримінальному провадженні. Окрему увагу зосереджено на необхідності подальшої наукової інтеграції та співпраці між представниками науки кримінального, кримінального процесуального права та криміналістики з метою формування єдиного теоретико- методологічного підґрунтя для підвищення ефективності правоохоронної діяльності та розвитку правової системи України.