ОБРАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ ЩОДО ПІДОЗРЮВАНИХ У КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕННЯХ

Анотація

Корупція є однією з найгостріших проблем сучасної України, що не лише підриває довіру громадян до державних інституцій, а й завдає значної шкоди економічному розвитку та міжнародному іміджу країни. Стаття присвячена аналізу правових засад та особливостей обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваних у корупційних правопорушеннях в Україні. Розглядаються норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а також проблематика балансу між забезпеченням кримінального провадження та захистом прав людини. Досліджуються критерії обґрунтованості такого заходу, типові ризики у справах про корупцію та рекомендації щодо вдосконалення судової практики. Вдосконалення інституту тримання під вартою у корупційних справах має відбуватися в напрямку суворого дотримання законодавчого обгрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням міжнародних стандартів. Це дозволить не лише ефективно боротися з корупцією, а й уникнути необґрунтованих обмежень прав людини. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку механізмів якісного та об’єктивного розслідування корупційних правопорушень, що може зменшити необхідність тривалого тримання під вартою. Практика міжнародного суду свідчить про необхідність індивідуального підходу, врахування реальних ризиків під час обрання запобіжного заходу такого як тримання під вартою. Вдосконалення законодавства та судової практики сприятиме балансу між боротьбою з корупцією та захистом прав людини. Дослідження практики міжнародного суду, викладених в рішеннях ЄСПЛ: рішення у справі “Харченко проти України”, рішенн у справі “Ігнатов проти України”, рішення у справі “Нечипорук і Йонкало проти України”, рішення у справі “Клішин проти України”, які стосуються порушень, повязаних з застосуванням запобіжного заходу у виглядя тримання під вартою, впливають на покращення норм національного законодавства.