ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Анотація

У статті досліджено особливості державного регулювання мультимодальних перевезень. Розкрито теоретичні аспекти мультимодальних транспортних систем, їх роль у забезпеченні ефективного функціонування економіки та нормативно-правову основу їх регулювання. Здійснено комплексний аналіз поняття мультимодальної транспортної системи на основі різних наукових підходів, що дозволило сформулювати авторське визначення мультимодальних транспортних систем як цілісних інтегрованих комплексів, що поєднують щонайменше два види транспорту, інфраструктурні компоненти різних транспортних мереж, функціонально пов'язані через транспортні вузли та доповнені сучасними цифровими платформами управління. Відповідно запропоновано розуміння державного регулювання мультимодальних перевезень як комплексу законодавчих, адміністративних, економічних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку мультимодальних транспортних систем, забезпечення їхньої ефективності, безпеки та конкурентоспроможності. Проаналізовано нормативно-правову базу, що включає як національне законодавство, так і міжнародні договори. Особлива увага приділено Закону України «Про мультимодальні перевезення», який визначає правові та організаційні засади мультимодальних перевезень. Розглянуто структуру механізму державного регулювання мультимодальних перевезень, виділено його ключові елементи та функціональні зв'язки між ними. У дослідженні визначено основних суб'єктів державного регулювання – Кабінет Міністрів України, Міністерство інфраструктури України та центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику з питань безпеки на різних видах транспорту. Проаналізовано їхні повноваження та функції в системі державного регулювання мультимодальних перевезень. Виокремлено та детально охарактеризовано основні методи державного регулювання: нормативно-правове регулювання, адміністративне регулювання, економічне регулювання, інформаційне забезпечення та міжнародне співробітництво. Для кожного методу наведені конкретні приклади його реалізації в українській практиці, що демонструє практичну спрямованість дослідження. На основі проведеного аналізу ідентифіковано ключові проблеми у сфері державного регулювання мультимодальних перевезень в Україні, серед яких недостатній розвиток транспортної інфраструктури, фрагментарність правового регулювання, низький рівень цифровізації логістичних процесів, відсутність чіткої координації між різними видами транспорту. У статті запропоновано комплексне бачення шляхів удосконалення державного регулювання мультимодальних перевезень, що включає: гармонізацію національного законодавства з міжнародними стандартами та вимогами ЄС; формування єдиного координаційного органу або центру мультимодальних перевезень; модернізацію транспортної інфраструктури з урахуванням принципів мультимодальності; цифровізацію і розвиток електронної логістики; запровадження економічних стимулів для суб'єктів мультимодальних перевезень; розвиток людського капіталу через удосконалення освітніх програм у галузі транспорту і логістики; активізацію міжнародного співробітництва, зокрема участь України у європейських транспортних ініціативах.