КЛЮЧОВІ ТРУДНОЩІ У ВИЯВЛЕННІ ТА УДОСКОНАЛЕННІ ШЛЯХІВ ПОВЕРНЕННЯ АКТИВІВ ТОВАРИСТВ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ У БАНКРУТНИХ ПРОЦЕДУРАХ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем виявлення та поліпшенню законодавчих та судових механізмів витребування майна товариств з обмеженою відповідальністю та відшкодуванню його вартості відповідно, як через судові процедури банкрутства, так і окреме позовне провадження. В процесі вивчення нинішніх нормативно-правових актів конкурсного права, у тому числі Кодексу України з процедур банкрутства, Цивільного кодексу України, з одного боку, що регулюють інститут неспроможності, так і судової практики Верховного Суду, з другого, яка склалася в процесі практичного застосування зазначених джерел права у відносинах учасників банкрутства, розкриті ключові труднощі у виявленні активів товариств-боржників, які незаконно відчужуються до порушення проваджень у господарських справах. Серед них автором виокремлено проблематику недієвості процесуального впливу з боку судів за заявами розпорядників майна на керівників господарюючих суб’єктів щодо передачі інформації, необхідної для проведення інвентаризації майна боржників. Здійснено порівняльний аналіз положень старого законодавства про банкрутство з діючим у практичному аспекті та встановлено якісні позитивні зміни у правовому механізмі захисту прав та законних інтересів, насамперед, кредиторів боржників через встановлення запобіжників, що унеможливлюють безпідставне виведення активів товариств з обмеженою відповідальністю. Відзначено актуальні труднощі повернення активів у ліквідаційну масу боржника через застосування правової конструкції статті 388 Цивільного кодексу України, як способу захисту заінтересованих осіб у разі повторного відчуження особою, якій було продані активи товариства за недійсним правочином. Автором зосереджено увагу необхідності грошового забезпечення учасниками справ про банкрутство фінансування оплати судового збору за подання позовних заяв про витребування майна боржників від третіх осіб, а у разі відсутності такого авансування – наданні законодавцем пільг щодо відповідного збору. Резюмовано про необхідність відступу Великою Палатою Верховного Суду від своїх попередніх висновків, викладених у постановах, щодо комплексного застосування положень цивільного та банкрутного законодавства. Для подолання вищеназваних проблем та неузгодженостей у правозастосуванні норм конкурсного права автором запропоновано внести зміни у законодавчі акти, що регулюють відносини неспроможності.