ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕВЛАСТИВИХ НАЦІОНАЛЬНИМ АГЕНТСТВОМ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ ДОДАТКОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ
Анотація
Наукова стаття досліджує актуальні проблеми правового регулювання виконання Національним агентством з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) невластивих йому функцій та повноважень у період воєнного стану. В умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України державні інституції стикаються з новими викликами, які вимагають оперативної адаптації та розширення функціоналу для протидії загрозам національній безпеці. Особливої уваги заслуговує діяльність НАЗК, яка в цей період зазнала деяких змін, зокрема в частині виконання додаткових повноважень, таких як: формування санкційних списків, пошук та виявлення активів підсанкційних осіб, а також моніторинг та виявлення колаборантів. Ці завдання виходять за межі класичної компетенції агентства, визначеної Законом України «Про запобігання корупції», та викликають дискусії щодо їх відповідності чинному антикорупційному законодавству.
У статті проаналізовано правові підстави та обґрунтованість покладення на НАЗК додаткових функцій у контексті адміністративноправових принципів розмежування повноважень державних органів. Зазначається, що хоча виконання цих завдань відповідає викликам, зумовленим воєнним станом, вони створюють загрози для ефективності реалізації основної функції агентства — запобігання корупції. Особливу увагу приділено питанням можливого дублювання функцій НАЗК із повноваженнями інших органів державної влади, зокрема правоохоронних структур.
У статті наголошується на необхідності перегляду та вдосконалення правового регулювання повноважень НАЗК з урахуванням надзвичайних умов воєнного стану. Для забезпечення належного балансу між розширенням функціоналу агентства та дотриманням законодавчих норм пропонується врегулювати нові повноваження НАЗК, а також передбачити правові механізми їх реалізації та контролю. Важливим є збереження прозорості та підзвітності діяльності НАЗК як ключової інституції антикорупційної інфраструктури України.
Окрім того, у статті розглянуто законодавчі спроби підвищення ефективності НАЗК через удосконалення нормативно-правової бази та координацію з іншими державними органами. Зроблено висновок, що правове регулювання діяльності НАЗК повинно залишатися стабільним і послідовним, навіть за умов воєнного стану, щоб забезпечити довіру суспільства та міжнародних партнерів до антикорупційної політики держави.
