ПІДХОДИ ДО ЗАХИСТУ ВИБОРЧИХ ПРАВ У ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню підходів до захисту виборчих прав у практиці Європейського суду з прав людини.

З’ясовано, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях сформулював підхід, що приписи статті 3 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються на випадки захисту як активного, так і пасивного виборчого права під час виборів законодавчого органу.

Досліджено, що з часу набрання чинності для України Конвенції у вересні 1997 року Європейський суд з прав людини прийняв 12 рішень у справах проти нашої держави, в яких розглядалися питання захисту виборчих прав.

Підсумовано, що усі прийняті Судом рішення у справах проти України за статтею 3 Протоколу першого стосувалися перевірки тверджень заявників про допущення порушень їх права бути обраним на виборах народних депутатів. При цьому станом на сьогодні Європейський суд з прав людини встановлював факти порушень пасивного виборчого права лише в контексті практики організації і проведення парламентських виборів 2012 року.

З огляду на досліджену практику Суду, висловлено думку про те, що заяви про визнання порушень виборчих прав на підставі статті 3 Протоколу першого до Європейського суду з прав людини можуть також подавати кандидати на виборах Президента України. Водночас кандидати на місцевих виборах в Україні таких заяв до Суду подавати не можуть.

Зазначається, що реалізація громадянами права брати участь у вільних і періодичних виборах законодавчого органу, гарантованого статтею 3 Протоколу першого, дозволяє притягати до політичної відповідальності партії й народних депутатів України, які не виконали своїх передвиборчих обіцянок. Забезпечення дотримання загального, рівного і прямого виборчого права для усіх виборців, у тому числі для військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб та виборців, які перебуватимуть за кордоном, буде особливо нагальним під час організації і проведення повоєнних виборів в Україні.