МУЗЕЙНА СПРАВА ЯК ОБЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

у статті досліджено музейну справу як самостійний об’єкт адміністративно-правового дослідження. Обґрунтовано, що музейна справа є не лише складовою культурної політики держави, а й самостійною сферою публічного адміністрування, у межах якої реалізуються владно-управлінські, організаційні, контрольні, координаційні та сервісні функції держави й органів місцевого самоврядування. Її публічно-правова природа виявляється у визначенні стратегічних напрямів розвитку музейної діяльності, формуванні та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, нормативному врегулюванні порядку створення, реєстрації, фінансування та функціонування музеїв, а також у забезпеченні обліку, збереження, використання й популяризації музейних предметів і колекцій. Водночас музейна справа охоплює значний масив адміністративно-правових відносин, пов’язаних із розмежуванням компетенції суб’єктів публічної адміністрації, здійсненням контролю за додержанням законодавства у сфері музейної діяльності, наданням публічних послуг, цифровізацією облікових та інформаційних процесів, а також впровадженням механізмів захисту музейного фонду в умовах сучасних безпекових викликів.

З’ясовано, що адміністративно-правовий підхід до осмислення музейної справи дає змогу виявити особливості правового статусу музеїв, компетенцію суб’єктів публічної адміністрації у сфері охорони, обліку, збереження, використання та популяризації музейного фонду, а також визначити місце адміністративних процедур у забезпеченні належного функціонування музейної сфери.

Акцентовано увагу на тому, що музейна справа поєднує в собі публічно-управлінський, культуроохоронний, інформаційний і соціальний аспекти, а тому потребує комплексного адміністративно-правового аналізу. Встановлено, що сучасні виклики, пов’язані з воєнними загрозами, необхідністю евакуації та збереження музейних цінностей, цифровізацією музейної діяльності, а також адаптацією національного законодавства до європейських стандартів, посилюють значення ефективного адміністративно-правового регулювання цієї сфери.

Зроблено висновок, що музейна справа як об’єкт адміністративно-правового дослідження охоплює сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі організації, функціонування та державного управління музейною діяльністю, а її належне правове забезпечення є важливою передумовою збереження культурної спадщини та реалізації публічного інтересу.


Посилання

1. Про музеї та музейну справу: Закон України від 29 червня 1995 року № 249/95-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1995. № 25. Ст. 191.
2. Зосімович О. Правове регулювання діяльності музеїв в Україні. Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі: зб. наук. ст. за матеріалами ІV міжнар. наук.-практ. конф. (м. Житомир, 19 травня 2016 р.). 2016. С. 186-189.
3. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III. Відомості Верховної Ради України, 2000. № 39. Ст.333.
4. Soshnikov, A. O. (2019). Основні аспекти вивчення музейного джерела. Культура України, (64). https://doi.org/10.31516/2410-5325.064.04
5. Яковець І. О. Експозиційна діяльність та дизайн експозиції в музеях: особливості сучасного стану в Україні. Музейний альманах. Наукові матеріали: статті, есе. Черкаський обласний художній музей. Черкаси: Ю. А. Чабаненко, 2010. №1. С.12-15.
6. Яковець І.О. Музейна експозиція: основні поняття та методи побудови. Вісник ХДАДМ. С. 147- 150.