ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВРОПЕЙСЬКИХ ПРИНЦИПІВ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПОРІВ ЯК ВАЖЛИВИЙ НАПРЯМОК ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Анотація
Принципами називають внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні та теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різних сферах діяльності. У науці принципи – це основні засади, загальні вимоги до побудови теорії, сформульовані як те первинне, що лежить в основі певної сукупності фактів. При характеристиці різноманітних систем принципи відображають ті суттєві характеристики, що відповідають за правильне функціонування системи, без яких вона не виконувала б свого призначення.
Щодо судочинства, то тут розрізняють принципи, які визначають організацію, устрій суду (організаційні принципи) та принципи, що регулюють його діяльність (процесуальні принципи). До останніх (а саме вони є предметом нашого дослідження) відносяться: доступність судового захисту прав і законних інтересів; рівноправність сторін господарського процесу; свобода надання ними своїхдоказів і доведення перед судом їх переконливості; законність; усність; безпосередність; змагальність; диспозитивність; розгляд справи одноособово або колегіально) та специфічні або спеціальні (перегляд судових рішень тощо).
Аналіз нового процесуального законодавства дозволяє зробити висновок про наявність одних і тих самих принципів у різних процесуальних кодексах. Це пояснюється тим, що їх готували різні групи фахівців локально, без попередніх узгоджень концепцій змін до процесуальних кодексів України. Тобто, йдеться про неконтрольоване дублювання норм у процесуальному законодавстві. Було б доцільно вилучити принципи, що повторюються у різних процесуальних кодексах і включити їх (як універсальні принципи) до більш загального нормативно-правового акту. До цього нормативно-правового слід також включити ще один принцип, який міг би стати як один з найважливіших. Це принцип суспільної поваги до судів і суддів з боку суспільства. Зазначений принцип випливає з презумпції безсторонностісуддів, і полягає у доброзичливому, лояльному ставленні до органів судочинства та їх працівників, довірі до їх професійних знань та усвідомленні рішучості судді додержуватися морально-етичних норм.
