DICTUM FACTUM

ДЕМОГРАФІЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У 2019-2025 РОКАХ ТА ІНСТИТУТ МНОЖИННОГО ГРОМАДЯНСТВА ЯК СТРАТЕГІЧНА ВІДПОВІДЬ

М. А. Бурдоносова — 2026-04-17

Стаття присвячена комплексному аналізу демографічної трансформації українського суспільства у 2019-2025 роках та обґрунтуванню інституту множинного громадянства як стратегічної правової відповіді держави на наслідки повномасштабної війни й масової міграції. Метою дослідження є виявлення структурних змін у статево-віковій конфігурації населення та визначення потенціалу множинного громадянства як інструменту демографічної та публічної політики. Методологія ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує демографічний, формально-юридичний і порівняльно-правовий аналіз. Проведене зіставлення статево-вікових пірамід 2019 і 2023 років засвідчило різке скорочення працездатних і репродуктивних вікових груп, посилення гендерної асиметрії та звуження дитячих когорт. Доведено, що сучасна демографічна криза має структурний характер і створює довгострокові ризики для економічної стабільності та соціального відтворення. У цьому контексті інституціоналізація множинного громадянства, закріплена Законом України № 4502-ІХ 2025 року, розглядається як модель контрольованого мультипатризму, що поєднує відкритість до глобальної української спільноти з гарантіями суверенітету та національної безпеки. Зроблено висновок, що за умови належного нормативного та інституційного забезпечення множинне громадянство може стати елементом довгострокової стратегії демографічного й соціального відновлення України.

Посилання

Статево-віковий розподіл населення (1989-2022). URL: https://www.lv.ukrstat.gov.ua/dem/piramid/all.php Дата звернення: 16.02.2026 р.
Державна служба статистики України. (2019). Демографічний щорічник України.URL: https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/10/zb_nas_2019.pdf (Дата звернення: 18.02.2026 р.)
Звіт про результати обговорення пропозицій до плану заходів на 2022 - 2024 роки щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021 – 2026 роки, затвердженої Указом Президента України від 27 вересня 2021 р. № 487. URL: https://www.msp.gov.ua/legislation/regulatory-framework/document-bf471ded-6543-4b8c- 8b5b-29fbf4d36b12 (Дата звернення: 24.02.2026 р.)
Про внесення змін до деяких законів України щодо множинного громадянства : Закон України від 18 червня 2025 року №11469. Верховна Рада України. (2025). URL: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/44687 (Дата звернення: 24.02.2026 р.)
Що змінює закон про множинне громадянство? : Закон України від 18.06.2025 № 4502-IX // Інформаційно-правова система «ЛІГА:ЗАКОН». URL: https://ips.ligazakon.net/document/EA018590 (Дата звернення: 19.02.2026).
Ланда В., Ревук М. Три важливі демографічні показники. 2023-го народилося найменше дітей за останні 300 років. URL: https://texty.org.ua/articles/112194/try-vazhlyvi-demohrafichni- pokaznyky-2023-ho-narodylosya-najmenshe-ditej-za-ostanni-300-rokiv/ (Дата звернення: 19.02.2026 р.)

ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК І ПРАВОЗНАВЕЦЬ, ДЕРЖАВНИЙ ТА ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ (ДО 160-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АКАДЕМІКА М.П. ВАСИЛЕНКА)

В. М. Іванов — 2026-04-17

У статті здійснено спробу комплексного аналізу багатоаспектної суспільно- політичної та наукової діяльності ініціатора утворення Української Академії наук та її другого Президента М. П. Василенка. Охарактеризовано основні етапи його життєвого і творчого шляху, участі у громадсько-політичних рухах та національно-культурному відродженні України. Розглядається внесок вченого у дослідження оригінальних джерел українського права, пам’яток правової культури українського народу, заснування наукової школи історії українського права. Підкреслюється визначний внесок творчої спадщини академіка М. П. Василенка у вивчення історичного підгрунття державно-правового розвитку України та актуальність його наукових праць для сьогодення.

Посилання

Антологія української юридичної думки: у 6 т. Т. 3. Історія держави і права України: козацько- гетьманська доба. Київ : Юридична книга, 2003. 584 с.
Бібліографія праць М. П. Василенка. URL:http://static.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1710.htmlmykola-vasylenko-bibliohrafiia-prats-mp- vasylenka. (дата звернення: 10. 03. 2026).
Василенко М. П. Матеріяли до історії українського права. Київ, 1929. 336 с.
Василенко М. П. Вибрані твори: у 3 т. Т. 1. Історичні праці. Київ : Юридична думка, 2006. 608 с.
Василенко М. П. Вибрані твори: у 3 т. Т. 2. Юридичні праці. Київ : Юридична думка, 2006. 560 с.
Василенко М. П. Вибрані твори: у 3 т. Т. 3. Спогади. Щоденники. Листування. Київ : Юридична думка, 2006. 720 с.
Усенко І. Б. Основоположник української історико-правової науки. Вісник Національної академії наук України. 2006. №6. С. 30-34.
Усенко І. Б. М. П. Василенко як фундатор української історико-правової науки. Правова держава. 2016. Вип. 27. С. 8-15.

МЕТОДОЛОГІЧНІ НЕДОЛІКИ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЯК ФАКТОР ДЕСТРУКТИВНОГО ВПЛИВУ НА ПРАКТИКУ ПРАВОВІДНОСИН

І. І. Котюк — 2026-04-17

У статті на прикладі трагічної стрілянини на Черкащині ілюструється як хибне національне тлумачення засади верховенства права деструктивно впливає на тлумачення норм кримінально-процесуального законодавства яким регламентовано сучасний порядок відкриття кримінального провадження і початку розслідування та можливі наслідки цього впливу на практику правовідносин. А оскільки ці недоліки суперечать засаді правової визначеності, то авторами внесені пропозиції, спрямовані на вдосконалення як процесуальної регламентації цих питань так і відповідної практики.

Зокрема, автори обґрунтовують, що: 1) інститут відкриття кримінального провадження є реалізацією принципу публічності в діяльності уповноважених органів і, з одного боку, слугує захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а з іншого – є однією з істотних гарантій недоторканності особи, та способом забезпечення інших прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; 2) фактично відкриття кримінального провадження є окремою стадією кримінального процесу, а визначений законом його порядок згідно з яким воно повинне відбуватись лише за наявності передбачених законом приводів і підстав є умовою дотримання принципу законності та засади верховенства права у цій стадії; 3) стадії відкриття кримінального провадження та початку розслідування істотно відрізняються не тільки завданнями, які розв’язуються на кожному з них, а й тим, що відкриття кримінального провадження відбувається в рамках адміністративно-правових, а розслідування – в рамках кримінально-процесуальних правовідносин; 4) недоліком чинного КПК є й те, що у ньому приводи і підстави для відкриття кримінального провадження і початку розслідування ототожнюються, хоча фактично – приводи це наявність фактичних даних та визначених законом їхніх джерел, які дають підстави для висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення, а тому вони потребують їх перевірки та уточнення, а підставами для початку розслідування є наявність достатніх даних, під якими є і фактичні дані, і їхні джерела, про вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Посилання

Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп. URL : http: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04
Report on the Rule of Law. Adopted by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25–26 March 2011) on the basis of comments by Mr Pieter van Dijk, Ms Gret Haller, Mr Jeffrey Jowell, Mr Kaarlo Tuori. 16 c. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL- AD(2011)003rev-e
Андрушко П. Встановлення відсутності події кримінального правопорушення як підстава закриття кримінального провадження (окремі кримінально-правові та кримінально- процесуальні аспекти) Ч. 2. Вісник прокуратури. 2014. № 8 (158). С. 66–80.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ТА ЄС

Д. О. Маріц — 2026-04-17

У статті проаналізовано розуміння сучасних способів захисту прав людини в Україні та Європейському Союзі. Євроінтеграційні процеси в Україні, а також введення воєнного стану в Україні у своїй сукупності спонукають до вироблення нових підходів щодо захисту прав людини. Крім цього у статті основна увага акцентується на появі «нових прав», що саме і спонукають до їх правової регламентації та вироблення належних способів захисту. Проводиться розмежування понять «система захисту прав людини» та «механізми захисту прав людини». Так, систему захисту прав людини включають судові органи, інститут омбудсмена, регіональні та міжнародні інституції, а також неурядові організації, діяльність яких направлена на запобігання порушенням прав людини. Механізм захисту прав людини поділяють на міжнародні та національні.

Акцентується увага на тому, що верховенство права є основою будь-якого механізму захисту прав людини, незалежно до якого покоління воно відноситься. Для ілюстрації взаємозвʼязку верховенства права та правової визначеності, як базових принципів, на прикладі судової практики ЄСПЛ про право на забуття, продемонстровано особливість їх застосування в кожному конкретному зверненні окремо, з метою забезпечення балансу інтересів всіх учасників процесу.

В результаті дослідження запропоновано теоретико-правове розуміння «нових прав» людини, за яким пропонується розуміти комплекс прав, що формують систему четвертого покоління прав, які виникають в результаті науково-технічного прогресу, глобальних викликів, що є відмінними від класичного розуміння прав, що закріплені на національному та міжнародному рівнях. Зроблено висновок, що сучасні підходи до захисту прав людини трансформуються під впливом розвитку суспільних відносин, появою «нових прав» та перебувають у динамічному стані, що обумовлює необхідність адекватного та своєчасного правотворчого процесу.

Посилання

Створено єдиний національний портал для збору фактів порушення прав людини російською федерацією. URL:https://www.kmu.gov.ua/news/stvoreno-yedinij-nacionalnij-portal-dlya-zboru- faktiv-porushennya-prav-lyudini-rosijskoyu-federaciyeyu (дата звернення: 01.03.2026)
Дорошенко В.А. Правові механізми захисту прав людини під час війни. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 2. С. 323–326.
Сидорчук Ю.М. Механізми захисту прав людини та громадянина: сутність і перспективи розвитку в Україні. Науковий вісник Чернівецького університету. 2013. Вип. 682. С. 33–35.
Сенчук І.І. Механізм захисту прав людини: актуальні проблеми дослідження. 2019. URL : https://univd.edu.ua/general/publishing/konf/17_05_2019/pdf/93.pdf (дата звернення: 28.02.2026)
Романова А. А. Система забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні. Форум права. 2012. № 2. С. 599–603.
Вовк В.М., Олійник У.М. Право бути забутим як «нове право» людини у діджиталізованому суспільстві. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія Право. 2020. № 10 (22). С. 16–22.
Наконечна А.М. Права людини в світлі сучасних концепцій : загальнотеоретичне дослідження. Державне будівництво та самоврядування. 2023. Випуск 46. С. 28–36. URL : https://dbmsjournal.com/wp-content/uploads/2024/12/zb_derg_bud_46_2023-28-37.pdf (дата звернення: 28.02.2026)
Осадчук М.Ю. Принцип верховенства права як складова механізму ефективного захисту прав людини. Юридичний науковий електронний журнал. 2024. № 5. С. 47–50. URL : https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/34-verhovenstvo-prava
Петечел Н.М. Реалізація принципу верховенства права у практиці європейського суду з прав людини. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2024. Серія: Право. Випуск 86. Частина 5. С. 331–335.
Цувіна Т.А. Принцип верховенства права у практиці Європейського суду з прав людини. Часопис Київського університету права. 2019. № 4. С. 373–379.
Новітні людські права: прийняти не можна заборонити. URL : https://law.chnu.edu.ua/novitni- liudski-prava-pryiniaty-ne-mozhna-zaboronyty/ (дата звернення: 27.02.2026)
Концевич В.А. Новітні права людини: бінарні підходи до їх визначення. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2024. Випуск 82. Ч. 1. С. 177–183.
Продан В.І. Цифрове забуття як проєкція п’ятого покоління прав людини: до формування нового правового інституту. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Випуск 89. Частина 1. С. 247–252.
Kołodziejczyk M. Right to be forgotten as one of key principles of the EU Data Protection Law Reform. Visegrad journal on human rights. 2016. 1/2. Pp. 40–48.
Андрощук Г. Суд ЄС: Google виграв спір щодо права на забуття. URL : https://yur- gazeta.com/publications/practice/zahist-intelektualnoyi-vlasnosti-avtorske-pravo/sud-es-google- vigrav-spir-shchodo-prava-na-zabuttya.html (дата звернення: 27.02.2026)
Право на забуття загрожує свободі слова, - правозахисники. URL : https://yur- gazeta.com/golovna/pravo-na-zabuttya-zagrozhue-svobodi-slova--pravozahisniki.html (дата звернення: 26.02.2026)

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРАВА І ПОЛІТИКИ В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

С. М. Стременовський — 2026-04-17

У статті досліджується взаємовплив правої та політичної сфер у контексті сучасної російсько-української війни. Аналізуються особливості їхньої взаємодії під час конфлікту, з акцентом на формування правових механізмів у сфері національної безпеки, воєнного стану та захисту прав громадян. Окрему увагу приділено міжнародно-правовим аспектам, ролі правової політики у забезпеченні стабільності та легітимності державних рішень. Висвітлюються наукові погляди Г. Ситника, Н. Клименко та інших експертів, зокрема щодо глобальних змін у системі міжнародних відносин та гуманітарної безпеки. Визначено перспективи удосконалення правового регулювання у кризових умовах, зокрема щодо захисту прав людини, інформаційної безпеки та відновлення України після війни. Стаття підкреслює важливість узгодження правових та політичних інститутів для стабільного розвитку держави, запобігання правовим зловживанням та зміцнення довіри громадян.

Посилання

Ситник Г. П. «Політичні наслідки російсько-української війни: глобальний контекст»: збірник матеріалів науково-практичного семінару «Політичні наслідки війни Російської Федерації проти України та шляхи їх подолання» (Київ, 26 травня 2023 р.) / Кафедра глобальної та національної безпеки, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби. — Київ: 2023. URL: https://ipacs.knu.ua/pag es/dop/273/files/4213dddc-7924-44b4-bd33- 8077f584a981.pdf&ved=2ahUKEwjCq7vo3OuOAxUCLhAIHXVlKj0QFnoECBoQAQ&usg=AOv Vaw2iWvTomlk1Qv284nHrVFkP
Клименко Н. Г. «Основні напрями забезпечення гуманітарної безпеки держави в умовах повоєнної відбудови України»: збірник матеріалів науково-практичного семінару «Політичні наслідки війни Російської Федерації проти України та шляхи їх подолання» (Київ, 26 травня 2023 р.) / Кафедра глобальної та національної безпеки, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби. — Київ: 2023. URL: https://ipacs.knu.ua/pag es/dop/273/files/4213dddc-7924-44b4-bd33- 8077f584a981.pdf&ved=2ahUKEwjCq7vo3OuOAxUCLhAIHXVlKj0QFnoECBoQAQ&usg=AOv Vaw2iWvTomlk1Qv284nHrVFkP
Рещук К. Як буде розвиватися війна в Україні, прогнози Роба Лі. Forbes.ua. 22.03. 2023. URL: https://forbes.ua/war-in-ukraine/chomu-ukraini-varto-zalishiti-bakhmut-chi-mozhliva-bitva-za-krim- de-mae-buti-kontnastup-zsu-intervyu-amerikanskogo-viyskovogo-analitika-roba-li-22032023-12539
Юридичний вимір російсько-української війни: перемоги України в міжнародних судах. Укрінформ. 24.07.2024. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3888571-uridicnij-vimir- rosijskoukrainskoi-vijni-peremogi-ukraini-v-miznarodnih-sudah.html

ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Є. М. Попович — 2026-04-17

Наукова стаття присвячена дослідженню особливостей визначення правового статусу публічних службовців, зокрема принципів їх становища. Констатовано тезу про те, що структура правового статусу публічного службовця повинна визначатися дещо ширше, ніж її визначають відповідно до законів про державну та муніципальну (органах місцевого самоврядування) службу. Виходячи з особливостей професійної діяльності публічного службовця, його статус включає такі елементи, як принципи його правового становища, права, обов'язки, обмеження, заборони, вимоги до службової поведінки та гарантії забезпечення його прав. Законодавче закріплення всіх цих елементів, їх оптимальне співвідношення є запорукою ефективної роботи публічних службовців. Визначальними у статусі публічного службовця є принципи його правового становища, які випливають насамперед із змісту Конституції України. Треба візначити, що хоча ми і не знаходимо в її нормах спеціально сформульованих принципів правового становища, проте діяльність такого службовця регламентується конституційними нормами загальнішого й високого порядку, які можна зарахувати до принципів. Внутрішню суперечність у закріпленні нормативних вимог до службової поведінки службовців уособлює принцип пріоритету прав і свободи людини і громадянина, де чільне місце посідає обов'язок службовця виконувати посадові обов'язки сумлінно, на високому професійному рівні, а визнання, дотримання і захист прав і свобод людини та громадянина визначають зміст його професійної службової діяльності.

Звернуто увагу на тому, що закріплені у законодавстві про державну та муніципальну службу обмеження та заборони, зачіпають ряд конституційних прав і свобод складових елементів основи правового статусу особистості. Саме тому, характер і обсяг цих обмежень і заборон, що у сукупності утворюють особливий, відмінний від загального конституційного статусу людини і громадянина − статус публічного службовця. У цьому контексті, при встановленні заходів та елементів направлених на обмеження, заборону прав та обов’язків публічних службовців, виражаються суспільні інтереси, а такі обмеження компенсуються додатковими спеціальними правовими гарантіями.

Посилання

Оболенський О. Ю. Державна служба: навч. посібник. Київ : КНЕУ, 2006. 467 с.
Тимощук В. П., Школик А. М. Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України. Київ : Конус Ю, 2007. 735 с.
Лавренова О. І. Адміністративно-правовий статус державної служби як центрального органу виконавчої влади : автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2014. 20 с.
Оболенський О. Теоретико-прикладні аспекти розвитку державної служби. Вісник державної служби України. 1999. № 2. С. 40−45.
Лаврінчук І. П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин : дис. канд. юрид. наук 12.00.05. Київ, 1999. 186 с.
Даниленко Ю. С. Оцінювання у державній службі: теорія і правове регулювання: дис канд. юрид. наук : 12.00.07. Одеса, 2017. 212 с.

ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ЛЮДИНИ НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ

І. П. Сторожук — 2026-04-17

У статті досліджено правові гарантії забезпечення енергетичної стійкості медичних закладів як невід’ємної складової реалізації права людини на медичну допомогу. Проаналізовано нормативно-правову базу України у сфері охорони здоров’я, енергетики, цивільного захисту та критичної інфраструктури. Встановлено, що електроенергія є базовою передумовою функціонування медичних закладів і надання безперервної та якісної медичної допомоги. Доведено, що чинне законодавство України формує комплексну, проте фрагментарну систему правового регулювання енергозабезпечення закладів охорони здоров’я, у якій відповідні гарантії мають переважно імпліцитний характер і випливають із норм різних галузей права. З’ясовано, що відсутність чітко визначених законодавчих положень щодо пріоритетності електропостачання медичних закладів, обов’язковості резервних джерел енергії та єдиних стандартів енергетичної стійкості свідчить про наявність істотних прогалин у правовому регулюванні. Обґрунтовано, що енергозабезпечення слід розглядати як невід’ємний елемент права людини на медичну допомогу.

Посилання

Назарко Ю. В. Конституційне право на охорону здоров’я в Україні та державах Європейського Союзу: порівняльно-правове дослідження : дис. ... д-ра філософії [спец. 081 - Право]. Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2019. 249 с.
Ковригіна В. Є. Адміністративно-правовий аспект права на охорону здоров’я. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2015. № 2. С. 112–118.
Федчун А. М. Напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення прав пацієнта. Науковий вісник Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. 2019. № 3. С. 145–152.
Сенюта І. Я. Право людини на медичну допомогу: деякі теоретико-практичні аспекти. Медичне право України: проблеми становлення та розвитку : матеріали ІІ Всеукр. наук.- практ. конф. (Львів, 17–18 квітня 2008 р.). Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2008. С. 45–52.
Хорошенюк О., Доценко О. Право на медичну допомогу: окремі аспекти правового регулювання. Нове українське право. 2022. № 1. С. 85–92.
Качмар М. З. Особливості реалізації права на медичну допомогу в умовах воєнного стану в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. № 7/2024. С. 130-132.
Радуцький М. Енергетична автономність лікарень дозволяє забезпечити стабільну роботу та доступність медичної допомоги для пацієнтів в умовах повномасштабної війни. URL: https://www.rada.gov.ua/news/news_kom/270049.html?utm_source=chatgpt.com
Цивільний кодекс України: Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 № 2801- XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text
Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення: Закон України від 19.10.2017 № 2168-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19#Text
Про розподіл обладнання для забезпечення резервного енергопостачання, закупленого за кошти спеціального фонду Державного бюджету України на 2023 рік за бюджетною програмою 2301610 «оліпшення охорони...»: Наказ МОЗ України від 28.03.2024 № 530. URL: https://moz.gov.ua/uk/decrees/nakaz-moz-ukraini-vid-28032024--530-pro-rozpodil-obladnannja- dlja-zabezpechennja-rezervnogo-energopostachannja-zakuplenogo-za-koshti-specialnogo-fondu- derzhavnogo-bjudzhetu-ukraini-na-2023-rik-za-bjudzhetnoju-programoju-2301610-polipshennja- ohoroni
ДБН В.2.2-10:2022 «Заклади охорони здоров’я. Основні положення». Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 26.12.2022 №278. URL: https://e- construction.gov.ua/laws_detail/3419055942921094378?doc_type=2&utm_source=chatgpt.com
Про затвердження Державних санітарних норм і правил «Санітарно-протиепідемічні вимоги до новозбудованих, реставрованих і реконструйованих закладів охорони здоров’я»: Наказ міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2023 р. № 354. URL: https://www.nurseacademy.com.ua/nakaz_moz_%E2%84%96354/?utm_source=chatgpt.com
Про затвердження Тимчасових заходів у закладах охорони здоров'я з метою забезпечення їх готовності для надання медичної допомоги постраждалим внаслідок військової [...]: Наказ МОЗ України 24.02.2022 № 374. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0374282-22#Text
Кодекс цивільного захисту України: Кодекс від 02.10.2012 № 5403-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text
Про критичну інфраструктуру: Закон України від 16.11.2021 № 1882-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1882-20#Text
Про ринок електричної енергії: Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua › rada › show › 2019-19

ПРАВОВІ ТА СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОПЕРАТИВНО-РОЗВІДУВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОМУ ПРОГНОЗУВАННІ ЯК ДЕТЕРМІНАНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

А. В. Тарасюк — 2026-04-17

У статті здійснено аналіз правових та стратегічних аспектів імплементації технологій штучного інтелекту в оперативно-розвідувальну діяльність Служби безпеки України. В умовах сьогодення, коли інтенсивність накопичення інформаційних ресурсів випереджає когнітивні можливості людського аналізу, автор обґрунтовує парадокс вразливості держави за відсутності алгоритмічних інструментів опрацювання даних. Зосереджуючись на статистичних показниках, зокрема на нейтралізації понад 14 000 кіберінцидентів, доведено, що превентивна функція спецслужб безпосередньо залежить від швидкості ідентифікації загроз.

Окрему увагу приділено концептуалізації «оперативно-розшукового прогнозування» як еволюційного продовження традиційних методів наукового передбачення. Автор звертається до досвіду операції «Павутина», розглядаючи її як ілюстративний приклад складної діалектики між імовірнісним характером алгоритмічних висновків та фактичними підставами для процесуального втручання. Вбачається, що успіх подібних заходів зумовлений не тільки технічною перевагою, але й виваженим підходом до селекції сигналів у зашифрованих каналах зв’язку та цифрових слідах, що дозволяє трансформувати роботу підрозділів із реактивної на превентивну.

Наукова новизна публікації полягає у розробці авторського алгоритму інтеграції штучного інтелекту, що ґрунтується на принципі «human-in-the-loop» (людського контролю). Зокрема, запропонована модель функціонує як детермінований чотирьохетапний цикл, що бере свій початок від превентивного автоматизованого скринінгу аномальних поведінкових патернів і логічно завершується актом безпосередньої людської верифікації у поєднанні з процедурою так званого «негативного відбору» масивів даних.

Врешті-решт, у статті резюмується, що штучний інтелект має виступати виключно інтелектуальним орієнтиром, а не визначальним суб’єктом прийняття кінцевих процесуальних рішень. Обґрунтовано, що адаптація законодавства України до вимог цифрової епохи є фундаментальною детермінантою збереження національного суверенітету в умовах гібридної агресії. Безумовно, окреслений у роботі підхід створює наукове підґрунтя для подальшого вдосконалення законодавства, гармонізуючи безпекові потреби держави з європейськими стандартами забезпечення прав людини.

Посилання

AI and Security Opportunities and Risks. Towards a trustworthy AI based on European values. PASAG report 3 – 2020 – AI and security. URL: https://share.google/5Ig7N558YSBWPDI7D
NATO Communications and Information Agency. URL: https://www.ncia.nato.int/
СБУ нейтралізувала понад 14 000 масштабних кібератак на Україну з початку повномасштабного вторгнення РФ. 27.01.2026. URL: https://www.ukrinform.ua/amp/rubric- society/4084571-sbu-nejtralizuvala-ponad-14-000-masstabnih-kiberatak-na-ukrainu-z-pocatku- povnomasstabnogo-vtorgnenna-rf.html
Слідчі СБУ розслідують понад 90 тисяч справ, пов’язаних із агресією Росії. 2025. URL: https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-society/3990276-slidci-sbu-rozsliduut-ponad-90-tisac-sprav- povazanih-iz-agresieu-rosii.html
Звіт Національної поліції України про результати роботи у 2022 році. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/17-civik-2018/zvit2022/Zvit_polic_2022.pdf
Shyshenko A.A. Investigative actions in Ukraine, Germany and France: Comparative legal analysis of regulations and application practice. Аналітично-порівняльне правознавство. 2025. №2. С. 1076-1082. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.02.160
Analysis of statistics from the Prosecutor General’s Office. 2024. URL: https://vbpartners.ua/en/news-en/analysis-of-statistics-from-the-prosecutor-generals-office
Assessing potential future artificial intelligence risks, benefits and policy imperatives. OECD Artificial Intelligence Papers. №27. OECD Publishing. DOI: https://doi.org/10.1787/3f4e3dfb-en
ЄС для цифрової України. URL: https://eu4digitalua.eu/uk/
Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 №2229-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12
Албул С.В. Оперативно-розшукова діяльність: сучасні доктринальні та праксеологічні концепти. Воєнний стан: теоретико-праксеологічні проблеми юриспруденції: колективна монографія. Lviv-Torun: Liha-Press. 2024. С. 1-24. DOI: https://doi.org/10.36059/978-966-397- 421-7-1
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 №2135-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text
Проєкт Закону про оперативно-розшукову діяльність №1229 від 02.09.2019. URL: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66597
Інформаційно-аналітична робота в оперативно-розшуковій діяльності Національної поліції: навч. посібник / А.В. Мовчан. Львів: ЛьвДУВС, 2017. 244 с.
Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 №2297-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text
European Convention on Human Rights of 04.11.1950. URL: https://www.echr.coe.int/documents/d/echr/convention_ENG
Regulation (EU) 2024/1689 of the European Parliament and of the Council of 13 June 2024 laying down harmonised rules on artificial intelligence and amending Regulations (EC) No 300/2008, (EU) No 167/2013, (EU) No 168/2013, (EU) 2018/858, (EU) 2018/1139 and (EU) 2019/2144 and Directives 2014/90/EU, (EU) 2016/797 and (EU) 2020/1828 (Artificial Intelligence Act). URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2024/1689/oj/eng
Про схвалення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 №1556-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556- 2020-%D1%80#Text
Sentient Program. National Reconnaissance Office. 2019. URL: https://www.nro.gov/Portals/65/documents/foia/declass/ForAll/051719/F-2018- 00108_C05113688.pdf
MI5. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/MI5
Verfassungsschutzbericht 2023. Bundesamt für Verfassungsschutz. URL: https://surli.cc/iaetpz
Loi n° 2015-912 du 24 juillet 2015 relative au renseignement. URL: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/JORFTEXT000030931899
Операція «Павутина». URL: https://surli.cc/isoihp

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО КОНТРОЛЮ НА ТРАНСПОРТІ: ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ

В. П. Шатохін — 2026-04-17

Стаття присвячена дослідженню нормативно-правових засад організації публічного контролю за додержанням законодавства на транспорті та визначенню напрямів його вдосконалення. Актуальність теми обґрунтовується необхідністю забезпечення безпеки перевезень, підвищення якості надання транспортних послуг, захисту прав громадян та довкілля, а також гармонізацією українського транспортного законодавства з європейськими стандартами в умовах інтеграції до ЄС.

Проаналізовано сучасний стан правового регулювання контрольної діяльності на транспорті. Зазначено, що основні норми зосереджені в Законі України «Про транспорт», який визначає лише загальну компетенцію органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, але не містить деталізованих положень щодо суб’єктів, форм, методів, процедур та механізмів публічного контролю. Виявлено низку суттєвих недоліків чинного законодавства: фрагментарність і недостатня узгодженість норм, відсутність механізмів цифрового управління, екологічних вимог до викидів забруднюючих речовин, деталізованих стандартів безпеки інфраструктури, ефективного захисту прав споживачів транспортних послуг.

Підкреслено провідну роль адміністративно-правових норм у регулюванні транспортних відносин через закріплення загальнообов’язкових правил, повноважень контролюючих органів, підстав юридичної відповідальності та забезпечення безпеки руху й охорони довкілля.

Розглянуто пропозиції вчених щодо вдосконалення нормативно-правових засад організації публічного контролю на транспорті. Встановлено, що створення єдиного кодифікованого акта є недоцільним через ризик дублювання норм, порушення системності законодавства, зростання бюрократії та адміністративного навантаження на правоохоронну систему країни.

Посилання

Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.07. Х. : [б. в.], 2003. 412 с.
Волкова А.В. Механізм правового регулювання перевезень вантажів автомобільним транспортом. Юридичний вісник. 2014. № 1. С. 96-100.
Кравець І. М. Правове становище суб’єктів організаційногосподарських повноважень : монографія. Київ : Юрінком Інтер, 2010. 240 с.
Собакарь А.О. Державний контроль за безпекою руху транспортних засобів в україні: адміністративно-правові засади: : дис. … докт. юрид. наук / спец. 12.00.07. Харків, 2012. 556 с
Пефтієв О.В. Адміністративно-правові засади функціонування автомобільного транспорту: : дис. канд. юр. наук : спец. 12.00.07. Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2011. 246 с.
Калюжний А.П. Адміністративно-правове регулювання перевезень залізничним транспортом в Україні: дис. канд. юрид. наук. Науково-дослідний інститут публічного права, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпро, 2023. 197 с.
Бойко А.В. Адміністративно-правове забезпечення державної транспортної політики в Україні: дис. … докт. юр. наук : спец. 12.00.07 / Бойко Андрій Володимирович. Дніпро, 2021. 481 с.

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ТА ВИКЛИК СУСПІЛЬСТВА В АСПЕКТІ ПРИВАТНИХ ПРАВОВІДНОСИН: ПРАВОВА ПРИРОДА, СУТНІСТЬ, ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ І ПРОТИДІЇ

В. В. Мусієнко — 2026-04-17

Суспільні відносини в свою чергу правовідносини, зокрема сімейні, є складовою приватно правових відносин, і знаходиться в постійному русі. На даний процес впливають 3 чинники:
- Зміни часу;
- Зміни в поведінці індивідума;
- Зміни в системі законодавства.
Соціальні явища, які виникають в суспільстві впливають на поведінку фізичної особи, і спонукають органи державної влади реагувати на негативні прояви в суспільстві з метою стабілізації поведінки особи в соціумі. До одного з таких суспільних явищ науковці відносять домашнє насильство. Законодавство надає визначення домашнього насильства, зокрема, — це діяння (дія або бездіяльність) фізичного сексуального психологічного або економічного напряму, що вчиняються в сім’ї чи в місцях проживання або між родичами або між колишнім подружжям або між іншими особами, які спільно проживають сім’єю але не перебувають, не перебували у родинних стосунках чи у шлюбі між собою, незалежно від того чи проживає проживала особа яка вчиняла домашнє насильство у тому самому місці що і постраждала особа а також погрози вчинення таких дій. [1]

Наведене визначення лаконічно окреслює об’єкт та суб’єкт приватних правовідносин. Крім того, чітко обумовлює місце здійснення даних протиправних дій, що є досить важливим, так як місце проживання не є громадським місцем, і суспільна небезпека загрожує лише членам сім’ї або родичам, тобто з ким проживає особа, яка вчиняє насильницькі дії. Таким чином, обумовлені аспекти дають можливість зробити висновок, щодо порушення конституційних тобто цивільних прав осіб, що є об’єктом правопорушення. Враховуючи проблематику в гендерні політиці домашнє насильство сім’ї є наслідком нерівності чоловіків і жінок в суспільстві, причому наявність нерівних спроможностей та уповноваженості жінок, дітей, осіб похилого віку ускладнюють наявну ситуацію, що проявляється у відсутності достатньої можливості протистояти даним негативним проявам.

Посилання

Про запобігання і протидію домашньому насильству: Закон України від 7 грудня 2017 року №2229-VII Відомості Верховної Ради України. 2018. №5. Ст. 35
Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошенв резолюцією 217 А(II) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text
Жмур Ю. М. Правове регулювання протидії насильству в сім’ї на національному рівні. Науковий вісник Харківського державного університету. №3, 2019. С.173-174.

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ВІДШКОДУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ТА МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЗАВДАНИХ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

В. І. Теремецький — 2026-04-17

У статті досліджено формування та еволюцію правових позицій Верховного Суду у справах щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил та повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Висвітлено підстави звернення до суду фізичних та юридичних осіб з позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної в умовах війни в Україні, пред’являлися як до держави Україна та її органів державної влади, так і до російської федерації та її державних органів.

Виділено та проаналізовано правові позиції щодо належності та допустимості доказів розміру шкоди, завданої нерухомому майну внаслідок антитерористичної операції, підстав та обсягу відповідальності держави, її позитивних обов’язків у сфері захисту права власності, застосування інституту судового імунітету рф та можливості українських судів вирішувати спори за позовами осіб до рф про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії рф. Окрему увагу приділено правовим позиціям щодо участі держави-агресора як відповідача у справах, розмежування механізмів компенсації за зруйноване внаслідок збройної агресії житло до та після 24 лютого 2022 року, а також визначення суб’єктивного складу отримувачів компенсації та меж відповідальності держави України у випадку неможливості виконання судових рішень про стягнення шкоди з держави-агресора.

Встановлено, що еволюція правових позицій Верховного Суду відображає зміну підходів від спорів про відповідальність держави Україна за невиконання позитивних обов’язків щодо захисту права власності до визнання можливості безпосереднього судового переслідування держави-агресора в національній юрисдикції. Обґрунтовано, що відповідна практика Верховного Суду виконує не лише правозастосовну, а й орієнтуючу функцію для подальшого вдосконалення національного механізму компенсації шкоди, завданої війною.

Зроблено висновок про поетапний характер формування правових позицій Верховного Суду, їх тісний зв’язок із розвитком національного законодавства. Підкреслено, що розвиток судової практики Верховного Суду у цій сфері зумовлюватиме подальшу деталізацію та уніфікацію підходів до захисту порушених прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії. Наголошено на необхідності подальшого наукового осмислення зазначеної проблематики та нормативного вдосконалення механізмів відшкодування шкоди, завданої в умовах війни, з урахуванням принципів справедливості, пропорційності та ефективного судового захисту.

Посилання

Onishchenko N., Teremetskyi V., Bila V., Chechil Yu., Kostenko M. Judicial and extrajudicial proceedings to compensate for damages caused by armed conflicts: experience of Ukraine. Lex Humana. 2023. Vol. 15, No. 3. P. 522–537. URL: https://seer.ucp.br/seer/index.php/LexHumana/article/view/2663
Предместніков О. Г., Лещенко С. О., Ковташ В. Д. Компенсація за зруйноване житло: взаємодія «єВідновлення», судового захисту та страхових механізмів. Український політико-правовий дискурс. 2025. № 17. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.17802169
Попова С. О. Компенсація моральної шкоди, завданої збройною агресією, за загибель члена сім’ї: судова практика. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство». 2025. № 4. Ч. 1. С. 412–417. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.04.1.63
Степанчук М. Р. Відшкодування та компенсація шкоди, завданої знищенням або пошкодженням нерухомості: еволюція законодавчого підходу в період АТО/ООС та окремі проблеми судової практики. Юридичний науковий електронний журнал. 2024. № 12. С. 144–147 DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2024-12/31
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» : указ Президента України від 14.04.2014 № 405/2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/405/2014
Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20.03.2003 № 638-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/638-15
Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях : Закон України від 18.01.2018 № 2268-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2268-19
Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 № 1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1618-15
Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 227/6023/15-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74021731
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86310215
Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 646/5066/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87053027
Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 757/54411/16-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88667039
Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 757/54567/16-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99575081
Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України : Закон України від 23.02.2023 № 2923-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2923-20
Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 757/13711/22-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125673562
Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 357/13182/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89928706
Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 711/17/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82308521
European Convention on State Immunity. ETS No. 074. Basle, 16.V.1972. URL: https://rm.coe.int/16800730b1
United Nations Convention on Jurisdictional Immunities of States and Their Property. General Assembly resolution 59/38 of 2 December 2004. URL: https://legal.un.org/ilc/texts/instruments/english/conventions/4_1_2004_resolution.pdf
Про міжнародне приватне право : Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2709-15
Постанова Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104086064
Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104635312
Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 910/5699/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115272587
Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 202/3809/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128626856
Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2025 у справі № 200/5556/24. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126885224
Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 553/88/25. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133578770

НУМІЗМАТИЧНА ПРОДУКЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Ю. О. Легеза — 2026-04-17

У статті досліджується нумізматична продукція Національного банку України як специфічний об’єкт цивільно-правових відносин. Обґрунтовано, що її правова природа є комплексною, оскільки вона поєднує ознаки майна, колекційної цінності, культурного об’єкта, а в окремих випадках – і законного платіжного засобу. Зазначено, що актуальність теми зумовлена недостатнім рівнем її розроблення у вітчизняній юридичній науці, де переважають історичні, економічні та культурологічні дослідження нумізматики, тоді як цивільно-правові аспекти залишаються малодослідженими. Проаналізовано нормативно-правові акти Національного банку України, якими визначаються поняття та види нумізматичної продукції. Встановлено, що до неї належать пам’ятні та інвестиційні монети України, пам’ятні банкноти, сувенірна продукція, сувенірні монети та інші вироби, що виготовляються Банкнотно-монетним двором НБУ. З’ясовано, що окремі види такої продукції мають подвійний правовий режим: формально можуть бути законним платіжним засобом, однак фактично функціонують як об’єкти цивільного обороту, предмети колекціонування чи інвестування. Особливу увагу приділено співвідношенню грошей і нумізматичної продукції як об’єктів цивільних прав. Доведено, що гроші мають універсальний платіжний характер і визначаються родовими ознаками, тоді як нумізматична продукція здебільшого є індивідуально визначеним майном, ринкова вартість якого залежить від тиражу, художнього оформлення, історичного значення та попиту колекціонерів. Підкреслено, що нумізматична продукція НБУ бере участь у цивільному обороті як предмет купівлі-продажу, дарування, спадкування та інших правочинів. Зроблено висновок, що нумізматична продукція Національного банку України є самостійним і специфічним об’єктом цивільно-правових відносин, який поєднує економічну, культурну, історичну та інвестиційну цінність. Її дослідження має важливе значення для вдосконалення цивільно- правового регулювання обігу таких об’єктів в Україні.

Посилання

Orlyk M. On the history of money Circulation in the territory of New Serbia and Elisavetgrad province (1750-1780S, XVIII century). Pieniadz i systemy monetarne wspolne dziedzictwo Europy. Studia I Materialy, Augustow, Warszawa, 2012. P. 247–249.
Шатайло М. Середньовічна нумізматика в Україні: історія дослідження. Український нумізматичний щорічник. Вип. 6. Кропивницький. Київ –Переяслав, 2022. С. 285-310
Сустрєтов А. Монети в грошовому обігу на українських землях у дореформенний період (кінець ХVIII – середина XIX ст.) : історіографія. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія: Історичні науки. 2019. №43. С. 142-152
Про затвердження правил реалізації нумізматичної продукції Національного банку України засобами вебсайту: Постанова правління Національного банку України від 16.11.2020 р. № 146. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0146500-20#Text
Про затвердження Інструкції про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам’ятних та інвестиційних монет України, сувенірної продукції: Постанова правління Національного банку України від 30.05.2012 № 213. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1044-12#Text
План випуску пам’ятних та інвестиційних монет України, сувенірної продукції на 2025 рік. URL.: https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Plan_іssue_com_coins_souv_prod_2025.pdf
Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. URL.:zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
Парган Н. Нумізматична продукція Національного банку України, випущена під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації: роль у просуванні українського історичного наративу. Вісник Черкаського університету. Серія «Історичні науки». 2025. № 2. C. 68-72
Д’яконова І. Історичні аспекти розвитку банківської системи України. Економіка промисловості. 2008. №2. С. 10–18
Даниленко О. В. Гроші як об’єкт речових прав. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Вип. 6. Т.1. С. 68 – 72.
Leheza Y. Methods of public governance: administrative and legal aspect. Law. State. Technology. 2021. № 2. P. 25–30. URL: https://doi.org/10.32782/lst/2021-2-3

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ

В. В. Луцик — 2026-04-17

В умовах зростання кількості сімейних спорів, зумовлених як соціально- економічними чинниками, так і наслідками воєнного стану, питання визначення місця проживання дитини набуває особливої практичної значущості. Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Одночасно, визначення місця проживання дитини може мати два взаємопов’язані, але різні аспекти — персональний (з ким дитина проживає) і територіальний (де саме проживає). Аналіз норм Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України про визначення місця проживання дитини свідчить про те, що закон застосовує персональний підхід, тобто вирішується питання про проживання дитини з матір’ю чи з батьком. Одночасно, Верховний Суд в одній із постанов зазначає, що місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні. Видається доцільним визначати місце проживання дитини з матір’ю чи з батьком без визначення конкретної адреси. Таким чином, мати чи батько може змінити місце проживання без необхідності повторного звернення до суду і відповідно це не обмежує права на вибір безпечного місця проживання, що стає особливо актуальним під час воєнного стану. Одночасно, якщо один з батьків у позовних вимогах зазначає про проживання з ним за конкретною адресою або у випадках укладення між батьками мирової угоди, у якій зазначається місце проживання за конкретною адресою, такий спосіб визначення місця проживання дитини також є законним. Конкретна адреса може бути вказана у договорі про визначення місця проживання дитини.

За результатами дослідження проблемних питань правового регулювання визначення місця проживання дитини було вироблено авторський підхід щодо їх вирішення.

Посилання

Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. 3 жовт.
Сімейний кодекс України: Закон України № 2947 від 10.01.2002. Голос України. 2002. № 38. 26 лют.
Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні: Закон України № 1871-ІХ від 05.11.2021. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text
Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України № 1382- ІV від 11.12.2003. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text
Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. За ред. І.В. Жилінкової. Х., Ксилон, 2008. 855 с.
Розгон О. Проблемні питання визначення місця проживання дитини до та після розірвання шлюбу її батьків. МЕН. № 5 (89). Жовтень, 2016. 207 с. С. 204-214.
Постанова Касаційного цивільного суду у складі ВС від 02.11.2023 у справі № 592/7624/22. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114726717
Красицька Л.В. Проблеми здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей. Монографія. Київ. 2016 р. ст. 324.
Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини: постанова Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text
Постанова ВС від 05.06.2020 у справі № 463/6062/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89732934
Постанова ВС від 09.06.2021 у справі № 370/408/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97903438
Конвенція про права дитини від 20.11.1989. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text
Про охорону дитинства: Закон України № 2402-ІІІ від 26.04.2001. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text
Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України № 2229-VIII від 07.12.2017. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text
Постанова ВС від 22.06.2022 у справі № 757/33742/19-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104921880
Постанова ВС від 22.03.2023 у справі № 757/13688/21-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109747403
Постанова ВС від 09.02.2023 у справі № 753/572/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108893173
Постанова ВС від 14.06.2023 у справі № 760/31518/21. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111553907
Постанова Великої Палати ВС від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/77361954
Постанова ВС від 21.11.2023 у справі № 753/15815/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115201910
Справа «Мамчур проти України», Рішення ЄСПЛ від 16.07.2015. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a93#Text
Постанова ВС від 31.07.2023 у справі № 761/19046/22. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112609430
Кучеренко О. Особливості визначення місця проживання дитини в разі розірвання шлюбу. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 4. С.43-46. DOI https://doi.org/10.32849/2663- 5313/2021.4.07
Постанова ВС від 07.02.2024 року у справі № 225/2468/21. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116955461
Постанова ВС від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115859340
Постанова ВС від 08.02.2024 у справі № 686/3118/23. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043419
Постанова ВС від 15.08.2023 у справі № 742/2468/22. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112896100
Постанова ВС від 25.03.2024 у справі № 183/1464/22. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118485782
Постанова ВС від 09.10.2024 у справі № 453/1515/22. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122220305
Про виконавче провадження: Закон України № 1404-VIII від 02.06.2016. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text
Постанова ВС від 04.04.2018 року у справі № 552/1619/16-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/73304388
Проект Закону про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо спільної опіки батьків над дітьми від 15.10.2024 № 12123. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/45068?utm_source=chatgpt.com
Постанова ВС від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043854
Постанова ВС від 22.05.2024 у справі № 643/7509/21. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119264929
Постанова ВС від 15.01.2025 у справі №760/2096/22. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124521144

СВІТОВІ ПРАКТИКИ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОЦІНКИ МАЙНА ТА ПОВНОВАЖЕНЬ СУБ’ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В. І. Озель — 2026-04-17

Статтю присвячено дослідженню світових практик нормативного регулювання оцінки майна та повноважень суб’єктів оціночної діяльності з метою визначення можливостей адаптації ефективних зарубіжних підходів до української правової системи. У сучасних умовах глобалізації ринкових відносин оцінка майна є ключовим інструментом забезпечення економічної стабільності, інвестиційної привабливості та прозорості фінансових операцій. Проаналізовано міжнародні стандарти оцінки (IVS), розроблені Міжнародною радою зі стандартів оцінки (IVSC), які формують уніфіковану методологічну базу та етичні вимоги до оцінювачів. Особливу увагу приділено стандартам Королівського інституту дипломованих оцінювачів (RICS), зокрема «Червоній книзі», що містить детальні методичні рекомендації, а також Європейським стандартам оцінки (EVS), розробленим TEGoVA, які гармонізуються з правовим середовищем ЄС.

У статті здійснено порівняльний аналіз моделей регулювання в різних країнах, зокрема Великобританії, Німеччини, Польщі, Чехії, Франції, Іспанії, Італії, Данії, Канади та США. Визначено, що в країнах із розвинутими ринками, таких як Великобританія та Німеччина, застосовуються чітко структуровані системи державного нагляду, тоді як у Франції та Італії переважають більш ліберальні моделі з елементами саморегулювання. У Польщі та Чехії ефективно поєднуються державний контроль і професійна саморегуляція, що може бути корисним для України. Підкреслено, що успішність впровадження міжнародних стандартів залежить від урахування національних особливостей, рівня економічного розвитку та юридичної культури. В Україні сфера оцінки майна залишається фрагментарною, з недостатньо чітко визначеними повноваженнями суб’єктів і слабкими механізмами контролю. Для вдосконалення системи пропонується гармонізація українського законодавства з міжнародними стандартами, посилення ролі професійних об’єднань, забезпечення незалежності оцінювачів, а також використання інформаційних технологій для підвищення прозорості та точності оцінок. Акцентовано на необхідності створення централізованого координаційного органу, який би регулював кваліфікацію оцінювачів і розробляв уніфіковані освітні програми.

Посилання

Данська служба оцінки майна (Vurderingsstyrelsen) : веб-сайт. URL: https://vurdst.dk/om- styrelsen/organisation.
Івченко О. Оцінка нерухомості в зарубіжних країнах: професійні рішення. URL: https://pareto.com.ua/ua/blog/yak-ocinyuyut-neruxomist-v-riznix-krayinax/.
Інтеграція оціночної спільноти: США задають новий тренд. Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки. URL: http://afo.com.ua/uk/news/2?start=306.
Маркус Я. І., Поздняков Ю. В., Максімов С. Й. Порівняльний аналіз нормативних баз виконання вартісної оцінки вартості збитків в українських, міжнародних та інших закордонних стандартах. Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки. 24 червня 2022. URL: http://www.afo.com.ua/doc/Comparative-analysis-of-regulatory-bases-for-damages-value.
Нова редакція Міжнародних стандартів оцінки (МСО-2025). URL: https://afo.com.ua/ru/news/2- general-assessment/1538-new-edition-of-the-international-valuation -standards-ivs-2025.
Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : Закон України від 12.07.2001 р. № 2658-III. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2658-14.
Сірош Т. Регулювання діяльності оцінювачів: досвід Європи. Дзеркало тижня. 15 березня URL: https://zn.ua/ukr/finances/regulyuvannya-diyalnosti-ocinyuvachiv-dosvid-yevropi- 305736_.html.
Стандартизація оцінки в світі. Частина 2: Міжнародні стандарти оцінки. URL: http://afo.com.ua/uk/news/2-general-assessment/1073-part-2-international-valuation-standards.
Шаповал Т. В. Правова природа міжнародних стандартів міжнародного комітету зі стандартів оцінки майна. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2021. Серія: Право. Випуск 63. С. 171–177. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.63.30
Якубовський В. В. Європейські стандарти оцінки EVS-2016 та Міжнародні стандарти оціночної діяльності IVS-2017: спільність і відмінності. URL: http://www.afo.com.ua/doc/IVS_2017_vs_EVS_2016_UA.pdf.
Associazione Bancaria Italiana : веб-сайт. URL: https://www.telemutuo.it/abi/.
Banco de España : веб-сайт. URL: https://www.bde.es/wbe/es/.
Bundesministerium für Digitales und Verkehr : веб-сайт. URL: https://bmdv.bund.de/DE/Home/home.html.
Customs Act. URL: https://laws-lois.justice.gc.ca/eng/acts/c-52.6/.
ImmoWertV. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/immowertv_2022/.
International Valuation Standards (IVS). URL: https://www.rics.org/profession-standards/rics- standards-and-guidance/sector-standards/valuation-standards/red-book/international-valuation- standards.
La Charte de l'Expertise en Évaluation Immobilière : веб-сайт. URL: https://charteexpertiseimmo.org/accueil.html.
Ley de Regulación del Mercado Hipotecario. URL: https://www.boe.es/buscar/act.php?id=BOE-A- 1981-8598.
Local Government Finance and Valuation Act 1991. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1991/51/enacted.
Polska Federacja Stowarzyszen Rzeczoznawców Majatkowych (PFSRM) : веб-сайт. URL: https://tegova.org/members/pfva.
Rating and Valuation Act 1961. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/Eliz2/9-10/45/enacted.
Real Decreto 775/1997. URL: https://www.boe.es/buscar/doc.php?id=BOE-A-1997-12854.
Red Book Global Standards. URL: https://www.rics.org/profession-standards/rics-standards-and- guidance/sector-standards/valuation-standards/red-book/red-book-global.
Standard V.8. Zasady określania wartości szkód spowodowanych budową infrastruktury podziemnej i nadziemnej. URL: http://wycena-nieruchomosci.info.pl/wp-content/uploads/2020/10/PFSRM- TNI-V.8-zasady-okreslania-wartosciszkod-spowodowanych-budowa-infrastruktury-podziemnej-i- nadziemnej-z-komentarzem-status-archiwalny.pdf.
Testo Unico Bancario. URL: https://www.bancaditalia.it/compiti/vigilanza/intermediari/Testo- Unico-Bancario.pdf.
Updated Guidelines For The Valuation Of Foreign Properties Of The 2023 Property Value Tax. URL: https://crossbord.dk/updated-guidelines-for-the-valuation-of-foreign-properties-of-the-2023- property-value-tax/.
Zákon č. 151/1997 Sb. Zákon o oceňování majetku a o změně některých zákonů (zákon o oceňování majetku). URL: https://www.zakonyprolidi.cz/cs/1997-151.
Zákon č. 36/1967 Sb. Zákon o znalcích a tlumočnících. URL: https://www.zakonyprolidi.cz/cs/1967-36.

ЗАХИСТ ПРАВ ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРА У КОНЦЕСІЙНИХ ВІДНОСИНАХ

А. Ю. Тіменко — 2026-04-17

У статті здійснено комплексний правовий аналіз механізмів захисту прав приватного партнера у відносинах публічно-приватного партнерства, зокрема у сфері концесійних правовідносин, з урахуванням новел законодавства України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування ефективних правових інструментів залучення приватного капіталу до реалізації інфраструктурних та соціально значущих проєктів в умовах післявоєнного відновлення України та поглиблення євроінтеграційних процесів. Особлива увага приділяється аналізу положень Закону України «Про публічно-приватне партнерство» та оновленого Закону України «Про концесію», які формують нову модель правового регулювання партнерських відносин між державою та приватним сектором.

Окрему увагу приділено систематизації правових гарантій захисту прав концесіонера, передбачених статтею 48 Закону України «Про концесію». Запропоновано їх класифікацію на регуляторно-правові, операційні, організаційно-управлінські, фінансово-майнові та договірні гарантії. Розкрито зміст таких механізмів, як гарантія стабільності законодавства, принцип сприятливих змін, компенсаційні механізми у разі негативного впливу законодавчих змін, заборона неправомірного втручання органів влади у діяльність концесіонера, а також гарантії державної підтримки та відшкодування інвестицій у разі дострокового припинення концесійних правовідносин.

Зроблено висновок, що нове законодавство формує більш передбачуване та стабільне правове середовище для реалізації проєктів публічно-приватного партнерства, що сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості концесійних проєктів. Водночас наголошено на необхідності подальшого дослідження практики застосування нових правових механізмів та оцінки їх ефективності у процесі реалізації інфраструктурних проєктів в Україні.

Посилання

Стан здійснення ДПП в Україні. Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України. 29 січня 2026 р. URL: https://me.gov.ua/documents/detail?lang=uk-ua&id=9fc90c5e-2f7b- 44b2-8bf1-1ffb7ee1be26&title=stanzdiisnenniadppvukraini
Дабіжа В.В., Самков О.О. Розвиток державно-приватного партнерства для України з досвіду світової практики. Сучасний науковий журнал. 2024. № 4(2). С. 62-73. DOI: https://doi.org/10.36994/2786-9008-2024-4-9
Подолян Ю. О. Концесія як форма державно-приватного партнерства: аналіз чинного законодавства. DICTUM FACTUM, № 1(6), 2020. С. 58-67. URL: https://df.duit.in.ua/index.php/dictum/article/view/125/108
Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму залучення приватних інвестицій з використанням механізму державно-приватного партнерства для пришвидшення відновлення зруйнованих війною об'єктів та будівництва нових об’єктів, пов'язаних з післявоєнною перебудовою економіки України». URL: blob:https://itd.rada.gov.ua/a90416ea-8f03-4b1f-9c42-6adcdf3d8daf
Кочеров М. «Нестабільні» гарантії прав приватних партнерів. Юридична газета. 21 січня 2020. № 1(107). URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/derzhavnoprivatne- partnerstvo/nestabilni-garantiyi-prav-privatnih-partneriv.html
Коваль Ю. Інвестиційні гарантії у проектах державно-приватного партнерства. URL: https://jurimex.ua/ua/publication/inviestitsionnyie-gharantii-v-proiektakh-ghosudarstvienno- chastnogho-partnierstva

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І АВТОРСЬКЕ ПРАВО: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

А. Є. Шевченко — 2026-04-17

Статтю присвячено дослідженню актуальних проблем правового регулювання використання систем штучного інтелекту (далі – ШІ) у сфері авторського права. У сучасних умовах стрімкого розвитку цифрових технологій системи штучного інтелекту дедалі активніше застосовуються у процесі створення різноманітних результатів творчої діяльності, зокрема текстів, музичних творів, зображень, програмного забезпечення та інших об’єктів інтелектуальної власності. Це зумовлює виникнення нових правових викликів, пов’язаних із визначенням правового статусу таких результатів, встановленням суб’єкта авторського права та визначенням меж правової відповідальності учасників відповідних правовідносин.

У статті узагальнено теоретичні засади нормативно-правового регулювання та проаналізовано емпіричну базу щодо використання систем штучного інтелекту у науковій і творчій діяльності. Проаналізовано сучасні наукові підходи до визначення правового статусу результатів інтелектуальної діяльності, створених із застосуванням алгоритмів машинного навчання, а також досліджено питання можливості їх правової охорони у межах чинного авторського законодавства.

Особливу увагу приділено проблемам правового захисту та охорони об’єктів інтелектуальної власності, створених із використанням технологій штучного інтелекту, а також визначенню меж відповідальності розробників, користувачів та власників відповідних технологій. Досліджено нормативно-правові засади охорони авторських прав, передбачені положеннями Цивільний кодекс України та Закон України «Про авторське право і суміжні права», а також здійснено порівняльний аналіз міжнародних підходів до правового регулювання результатів діяльності штучного інтелекту.

Проаналізовано конституційні гарантії щодо захисту інтелектуального права у найбільш широкому розумінні цього правового інституту, зосереджено увагу на особливостях оцінки особистісного вкладу науковця у результати його доробку, створеного з використанням технологій штучного інтелекту.

У роботі обґрунтовано необхідність удосконалення національного законодавства з урахуванням міжнародних стандартів та сучасних тенденцій розвитку цифрових технологій. Запропоновано напрями гармонізації правового регулювання у сфері використання штучного інтелекту з європейськими підходами до захисту інтелектуальної власності.

Посилання

Конституція України : Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.
Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1556-р від 02.12.2020 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-2020- %D1%80#Text (дата звернення 05.03.2026 року).
Коваленко Д. О., Уткіна М. С. Проблема правового регулювання інтелектуальної власності на об’єкти, створені штучним інтелектом. Нове українське право. 2022. Вип. 1. С.197–201.
Стефанчук Р. О. Інформаційні технології та право: quo vadis? Право України. 2018. № 1. С. 30–
doi: https://doi.org/10.33498/louu2018-01-030 (дата звернення 05.03.2026 року).
Про авторське право та суміжні права : Закон України від 01.12.2022 № 2811-IX. База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text (дата звернення 05.03.2026 року).
Петрів О. Штучний інтелект та авторське право. Центр демократії та верховенства права : вебсат. URL: https://cedem.org.ua/ analytics/shtuchnyi-intelekt-avtorske-pravo/ (дата звернення 05.03.2026 року).
Лащик І. В. До питання про визначення авторства інтелектуального продукту, створеного за допомогою штучного інтелекту. Проблеми законності. 2025. Вип. 168. С. 79-99.
Питання охорони авторського права у наукових виданнях (методичні рекомендації). Ю. М. Капіца, К. С. Шахбазян, Д. С. Махновський, О. Г. Вакаренко, А. І. Радченко, З. А. Болкотун. Київ, 2017. 110 с.
Єфімчук О. Чи може штучний інтелект бути визнаний автором твору? URL : https: // zib.com.ua/ua/133716-avtorom_tvoru_shtuchnogo_intelektu_mozhe_buti_viznana_lishe_.html (дата звернення: 06.03.2026 року).
Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356.
McJohn S. Copyright: Examples and Explanations. New York: Aspen Publishers, 2006. Р. 12, 78, 79.
Yara O., Brazheyev A., Golovko L., Bashkatova V. Legal Regulation of the Use of Artificial Intelligence: Problems and Development Prospects. European Journal of Sustainable Development.
Vol. 10 (1). P. 281-289. DOI: https://doi.org/10.14207/ejsd.2021.v10n1p281(дата звернення: 05.03.2026 року).
Шевченко А. Є., Кудін С. В., Косілова О. І. Вплив штучного інтелекту на реалізацію прав і свобод людини і громадянина в Україні. Legal Bulletin. №2(8). 2023. С. 66-74.

ПРИВЕДЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У ВІДПОВІДНІСТЬ ДО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ПОРІВНЯЛЬНОЇ РЕКЛАМИ

О. Ю. Вітко — 2026-04-17

У статті аналізується законодавство України в сфері порівняльної реклами і наднаціональне право ЄС в цій сфері. Наводиться оцінка стану гармонізації законодавства України з правом ЄС щодо порівняльної реклами та ефективності реалізованих заходів з гармонізації цього законодавства України з правом ЄС. На основі проведеного аналізу надаються пропозиції законодавчих змін щодо правового регулювання порівняльної реклами.

Посилання

Нечипоренко С.Ю. Недобросовісна конкуренція у контексті недобросовісної реклами // Аналітично-порівняльне правознавство. 2024 - №3. – С 379-383 DOI https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.03.65
Тверезенко О. Проблеми правового регулювання використання об’єктів права інтелектуальної власності у порівняльній рекламі // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2025. - №3. – С. 72-80 URL: http://uran.inprojournal.org/article/view/339337/327541 (дата звертання 11.03.2026).
Слюсар В. М. Соціальний характер невизначеності сучасної порівняльної реклами // Ціннісні орієнтири в сучасному світі: теоретичний аналіз та практичний досвід: збірник тез ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 13-14 травня 2021 року, Тернопіль. - С. 22-24 URL: http://eprints.zu.edu.ua/32945/1/Sljusar.pdf (дата звертання 11.03.2026).
Порівняльна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері порівняльної реклами із правом Європейського Союзу)» URL: https://w2.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=66491&pf35401=493685 (дата звертання 11.03.2026).

СУБ’ЄКТНИЙ СКЛАД ОРГАНІЗОВАНОГО АГРАРНОГО РИНКУ

Д. В. Фільварочний — 2026-04-17

У статті досліджено суб’єктний склад організованого аграрного ринку України, зокрема класифікацію його учасників за видами ринку – товарного та фінансового. Актуальність дослідження зумовлена тим, що законодавство не містить визначення поняття суб’єкта організованого аграрного ринку, а в юридичній науці це питання висвітлено фрагментарно. Метою статті є комплексна характеристика та визначення суб’єктного складу організованого аграрного ринку. У дослідженні використано систему загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема діалектичний, методи аналізу та синтезу, структурно- функціональний і формально-юридичний, що дало змогу всебічно охарактеризувати суб’єктний склад організованого аграрного ринку. Виокремлено такі ознаки правосуб’єктності суб’єкта організованого аграрного ринку: здатність укладати та виконувати цивільно-правові договори; здійснення діяльності, пов’язаної з виробництвом та/або реалізацією сільськогосподарської продукції; можливість участі у біржових торгах; укладення договорів за стандартизованими умовами та з реквізитами біржових контрактів відповідно до правил Аграрної біржі. Запропоновано розмежовувати суб’єктів постачання на організованому аграрному ринку, зокрема сільськогосподарських товаровиробників, та суб’єктів реалізації сільськогосподарської продукції, які виконують функцію розподілу продукції на організованому аграрному ринку та передачі прав власності. У статті здійснено порівняння оптового ринку сільськогосподарської продукції та товарної біржі сільськогосподарської продукції, що дає підстави для висновку про відмінність цих суб’єктів за формою організації, механізмами торгівлі та правовим статусом. Встановлено, що кожен із них має специфічні функції та особливості правосуб’єктності в системі організованого аграрного ринку. Запропоновано в межах організованого аграрного ринку виокремлювати окремий сегмент фінансового ринку, який охоплює операторів організованих торговельних майданчиків і механізми обігу аграрних фінансових інструментів, зокрема аграрних розписок та аграрних нот. Це дає змогу чіткіше окреслити правовий статус учасників фінансового сегмента та забезпечити прозорість і належне регулювання фінансових операцій у сфері аграрного ринку. Підкреслено, що поблематика суб’єктного складу організованого аграрного ринку потребує подальших наукових досліджень.

Посилання

Горлачук М. А. Сутність аграрного ринку як економічної категорії: діалектичне протиріччя ринку. Економіка і суспільство. 2017. № 9. С. 186–192.
Гофман М. О. Економічна сутність аграрного ринку. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2017. № 6. Ч. 2. С. 126–130.
Чабаненко М. М. Становлення та розвиток системи аграрного права України : монографія. Дніпропетровськ : Грані, 2015. 298 с.
Корнієнко Г. С. Агробізнес в Україні: теоретико-правові проблеми становлення та розвитку : монографія. Харків : Юрайт, 2023. 560 с.
Статівка А. М. Співвідношення поняття «господарська діяльність» та «виробничо- господарська діяльність» сільськогосподарських підприємств. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Право. 2014. Вип. 197, ч. 2. С. 35–43.
Павлюченко Ю. М. Правове регулювання ринку органічної продукції. Актуальні проблеми правознавства. 2020. Вип. 1. С. 170–175. DOI: https://doi.org/10.35774/app2020.01.170
Данильченко А. М., Чернова Є. Р. Правове становище аграрної біржі в Україні. Молодий вчений. 2018. № 11 (63). С. 806–808.
Терьошкіна А. Д. Правове становище аграрної біржі України. Економіка. Фінанси. Право. 2020. № 11/2. С. 37–41. DOI: https://doi.org/10.37634/efp.2020.11(2).7 ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Про засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку : Закон України від 24.06.2004 № 1877-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1877-15#Text
Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text
Про оптові ринки сільськогосподарської продукції : Закон України від 25.06.2009 № 1561-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1561-17
Про затвердження Порядку набуття юридичною особою статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції : постанова Кабінету Міністрів України; Порядок, Форма типового документа, Свідоцтво від 11.02.2010 № 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/141- 2010-%D0%BF
Про затвердження Типових правил роботи оптових ринків сільськогосподарської продукції : Наказ Міністерства аграрної політики України; Правила від 19.02.2010 № 73. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/z0270-10
Булик О. Б. Особливості функціонування оптових ринків в Україні. Вісник Одеського національного університету. Серія: Економіка. 2019. Т. 24. Вип. 4. С. 45–49.
Доманська Н. А. Оптові ринки сільськогосподарської продукції як форми підприємницької діяльності та їх організаційно-правові форми та моделі. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Т. 19. № 81. С. 88–92. DOI: https://doi.org/10.15421/nvlvet8115.
Про товарні біржі : Закон України від 10.12.1991 № 1956-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1956-12
Ліщук Ю. С. Розвиток біржового ринку сільськогосподарської продукції. Економіка і суспільство. 2018. Вип. 15. С. 147–153.
Про Українську універсальну біржу / Українська універсальна біржа. URL: https://sale.uub.com.ua/about.aspx
Про ринки капіталу та організовані товарні ринки : Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text
Бакай Ю. Ю. Аграрні розписки та аграрні ноти як механізми фінансування агробізнесу. Право та інновації. 2024. № 2 (46). С. 119–124. DOI: https://doi.org/10.37772/2518-1718-2024-2(46)-18

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ОРІЄНТИРИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

О. О. Барабаш — 2026-04-17

У статті здійснено науково-прикладний аналіз євроінтеграційних орієнтирів підготовки фахівців Служби безпеки України у сфері інформаційно-аналітичної діяльності в умовах воєнного стану. У світлі зміни безпекового середовища обґрунтовано зростання ролі аналітичного забезпечення як важливого елементу оперативно-службової та контррозвідувальної діяльності, що безпосередньо впливає на ефективність протидії гібридним загрозам, кіберопераціям та інформаційно-психологічним впливам.

Авторами проаналізовано нормативно-правові засади функціонування системи національної безпеки України, зокрема у частині адаптації до стандартів НАТО, та окреслено їх значення для формування сучасної моделі аналітичної діяльності. Встановлено, що інформаційно-аналітична складова контррозвідки є самостійним інструментом виявлення, попередження та документування загроз державній безпеці, зокрема шляхом використання OSINT та алгоритмічної аналітики.

Окрему увагу приділено аналізу практичних аспектів аналітичної діяльності Служби безпеки України під час війни, зокрема випадкам виявлення колабораційних мереж, протидії диверсійно-розвідувальним групам та нейтралізації інформаційних операцій держави-агресора. Досліджено роль відкритих джерел інформації як переважаючого сегменту сучасної розвідки та обґрунтовано необхідність їх правової інституціоналізації у структурі доказової діяльності.

У статті також висвітлено значення міжнародного співробітництва, зокрема взаємодії з Європейським поліцейським офісом, у частині обміну аналітичною інформацією, застосування стандартів кримінального аналізу та забезпечення сумісності аналітичних процедур.

Крім того, обґрунтовано необхідність модернізації системи підготовки кадрів Служби безпеки України шляхом впровадження моделі аналітика подвійної компетентності, розвитку цифрових навичок, критичного мислення та здатності до роботи в умовах інформаційної невизначеності. Запропоновано практичні напрями покращення аналітичної діяльності, зокрема впровадження «real-time» аналітики, створення аналітичних груп швидкого реагування та використання інструментів прогностичного аналізу.

Наприкінці зроблено висновок, що ефективність інформаційно-аналітичного забезпечення Служби безпеки України безпосередньо залежить від рівня інтеграції сучасних технологій, правового регулювання аналітичних процедур та відповідності підготовки кадрів євроатлантичним стандартам.

Посилання

Захист національної державності. Служба безпеки України. URL: https://ssu.gov.ua/zakhyst- natsionalnoi-derzhavnosti
Звіт за третій квартал 2022 року. Державний центр кіберзахисту Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. 2022. URL: https://scpc.gov.ua/uk/articles/163
Звіт за друге півріччя 2022 року. Служба безпеки України. URL: https://antycorportal.nazk.gov.ua/uploads/uo/00034074/report-367/nacp-report-367.pdf
Річний аналітичний огляд: жовтень 2023-вересень 2024. Рада національної безпеки і оборони України. URL: https://www.rnbo.gov.ua/files/2024/NATIONAL_CYBER_SCC/20250109/Year%20in%20review_ UKR_upd.pdf
Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 №2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України від 14.09.2020 №392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020#Text
Актуальні проблеми державотворення та правотворення: конституційні, загальнотеоретичні та філософсько-правові аспекти: монографія / кол. авт.; за заг. ред. Д. Забзалюка. Львів: Растр- 7, 2026. С. 51-73. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Роль OSINT-досліджень у підвищенні рівня національної безпеки України: матеріали круглого столу (м. Львів, 7 травня 2025 р.) / укладач І.О. Ревак. - Львів: ЛьвДУВС, 2025. 249 с.
Івкова В.С., Опірський І.Р. Дослідження існуючих засобів та підходів до проведення OSINT в контексті інформаційної безпеки особи та держави. Комп’ютерні системи та мережі. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2025. Том 7. № 1. С. 143-159. DOI: https://doi.org/10.23939/csn2025.01.143
Беденюк Е.Б. Інформаційно-аналітичні служби в Україні: типологія, функції, напрями діяльності. Робота на здобуття кваліфікаційного ступеня магістра: спец. 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа / наук. кер. О. Б. Герасимчук; Волинський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк, 2024. 76 с. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/26580/1/bedeniuke_2024.pdf
Ватраль А.В. Взаємозв’язок інформаційно-аналітичної та пізнавальної діяльності в контррозвідці. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2018. №2 (24). С. 75-83.
Дорошенко Т.В. Реалії та перспективи підготовки фахівців Служби безпеки України для підрозділів за напрямом інформаційно-аналітичної діяльності. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2025. №1 (38). С. 16-27. DOI: https://doi.org/10.511369/2707-7276-2025- 1(38)-2
Мельнікова О.О. Організаційно-правові основи інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності правоохоронних органів. Південноукраїнський правничий часопис. 2023. №2. С. 43-51. DOI: https://doi.org/10.32850/sulj.2023.2.7
Миргород В.В. Діяльність Служби безпеки України в контексті національної безпеки. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2024. Серія: Право. Вип. 82. Ч. 2. С. 222-227. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.2.35
Наконечна І.В. Інформаційно-аналітичні процедури забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції. Правові новели. 2023. №19. С. 77-84. DOI: https://doi.org/10.32782/ln.2023.19.11
Попов С., Вошко І., Коваль З., Маміч В., Розмазнін О., Душкін Ю. Інформаційно-аналітична, доказова і форсайт підтримки державної політики у сфері національної безпеки: порівняльний аналіз. Актуальні проблеми державного управління. 2021. №3 (84). С. 167-174.
Споришев К.О. Механізми державного управління системою інформаційно-аналітичного забезпечення сил безпеки України. Реферат дис. … наук. ступеня доктора наук з державного управління (спец.: 25.00.05). Національний університет цивільного захисту України. Харків, 2024. 36 с.
Сергієнко М.Г. Інформаційно-аналітична підтримка управлінських рішень у діяльності Служби безпеки України як суб’єкта національної безпеки. Теорія та практика державного управління. 2012. Вип. 3 (38). С. 123-130.
Шеін К.А. Система, організація та функції Служби безпеки України. Юність науки – 2025: збірник тез доповідей ХV Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (м. Чернігів, 23-25 квітня 2025 р.). Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка»,
С. 536-537.
Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 №389-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text
СБУ викрила 11 агентурних мереж РФ від початку 2024 року – Малюк. 2024. URL: https://surl.li/cncbrk
Безкарність у мережі․ Де вироки організаторам ворожих ботоферм – розслідування. 2025. URL: https://surl.li/sfqeqt ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО 23. 2025 Річний звіт. Система виявлення вразливостей і реагування на кіберінциденти та кібератаки. Державний центр кіберзахисту Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. URL: https://scpc.gov.ua/api/files/80f81334-75fc-44f4-9403-62a9a8e1bc7f
Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 №2229-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12
Шаршаткін Д., Маміч В., Маляганов В. Розвиток «жорстких» (hard skills) та «м’яких» (soft skills) навичок у підготовці фахівців інформаційно-аналітичної діяльності. Військова освіта. 2021. №2 (44). С. 275-282. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-1783/2021-44/275-282
AI and policing. The benefits and challenges of artificial intelligence for law enforcement. An Observatory Report from the Europol Innovation Lab. Publications Office of the European Union. 2024. 60 p. DOI: https://doi.org/10.2813/0321023
Secure Information Exchange Network Application (SIENA). Ensuring the secure exchange of information between Europol and its partners. 2026. URL: https://www.europol.europa.eu/how-we- work/services-support/siena
Intelligence Analysis. Europol. 2025. URL: https://www.europol.europa.eu/how-we-work/services- support/intelligence-analysis
Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом про оперативне та стратегічне співробітництво від 14.12.2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_001-16#Text

ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ЗНАЧЕННЯ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

О. В. Бернацький — 2026-04-17

У статті здійснено комплексне дослідження поняття та видів нормотворчої діяльності. Проаналізовано міжнародно-правові акти, законодавчі та підзаконні нормативно- правові акти України, а також наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені особливостям нормотворчої діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки. Метою статті є визначення поняття нормотворчої діяльності, класифікація її видів та обґрунтування її значення для забезпечення екологічної безпеки в сучасних умовах. Обґрунтовано, що нормотворча діяльність у сфері екологічної безпеки є спеціалізованим різновидом правотворчості, що здійснюється уповноваженими суб’єктами та спрямована на створення, зміну і скасування правових норм, покликаних забезпечувати екологічну безпеку в державі шляхом гарантування конституційного права кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, установлення екологічних нормативів і стандартів, а також юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства. Зазначено, що нормотворча діяльність у сфері забезпечення екологічної безпеки не є однорідною, а тому її можна поділити на п’ять основних видів: міжнародну, законодавчу, підзаконну, відомчу та локальну. Кожен із цих видів має специфічну правову основу, коло суб’єктів та механізм реалізації. Розкрито значення нормотворчої діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки України через специфіку виконання нею превентивної, регулятивної, інформаційної та євроінтеграційної функцій. Зазначено, що чинниками, які негативно впливають на ефективність нормотворчої діяльності в екологічній сфері в умовах воєнних дій в Україні, є фрагментарність нормативного регулювання правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки, часткова невідповідність положень підзаконних і відомчих нормативно-правових актів змінам, внесеним до законів України, повільний процес імплементації європейських норм і стандартів у національне законодавство, а також застарілість окремих екологічних нормативів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення нормотворчої діяльності у сфері екологічної безпеки, зокрема шляхом систематизації національного законодавства, прийняття єдиного кодифікованого законодавчого акта та посилення євроінтеграційної складової нормотворчого процесу в Україні.

Посилання

Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
Ковтун О. М. Законодавство щодо забезпечення екологічної безпеки в Україні: сучасний стан, проблеми, напрями реформування. Нове українське право. Вип. 3. 2025. С. 119-125. DOI: https://doi.org/10.51989/NUL.2025.3.15
Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 № 1264- XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text
Макаренко Н. А., Макаренко О. Ю. Правове забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право.
Вип. 82, ч. 2. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.2.32
Нечипоренко А.О. Нормотворчість в Україні: поняття, види, напрямки удосконалення : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Харків, 2015. 20 с.
Панасюк В. М., Бальцій Ю. Ю., Синицин П. М. Нормотворчість органів виконавчої влади: проблеми теорії та практики. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2023. Вип. 80. Ч. 2. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.80.2.57
Погорєлова З. О. Організаційно-правові напрямки удосконалення нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: ПРАВО. Вип. 76, ч. 1. 2022. С. 54–59. URL: https://visnyk- pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/281059
Teremetskyi V. I., Lazariev V. V. Issues of Lawmaking and Lawmaking Terminology in Ukraine and Italy. Law and Safety. 2025. Vol. 97, No. 2. P. 135–146. DOI: https://doi.org/10.32631/pb.2025.2.11
Teremetskyi V. I., Lazariev V. V., Topchii V. V., Vitiuk D. L., Roy O. V. Legal terminology as the basis for the accuracy of legal norms. Edelweiss Applied Science and Technology. 2025. Vol. 9, No. 3. P. 479–488. DOI: https://doi.org/10.55214/25768484.v9i3.5242. URL: https://learning- gate.com/index.php/2576-8484/article/view/5242/1924
Яковюк І. В., Анісімова Г. В., Трагнюк О. Я. Європеїзація екологічного права держав-членів Європейського Союзу. Проблеми законності. 2022. Вип. 158. С. 82–109. DOI: https://doi.org/10.21564/2414-990X.158.263248
Костицький В. В., Балацька О. Р., Суходольська А. А. Європейські орієнтири правового забезпечення формування екологічної політики в Україні. Екологічне право. 2024. Вип. 1–2.
Лісовський С., Головко Л. Екологічна безпека та її правове забезпечення в Україні. Право. Людина. Довкілля. 2025. Т. 16. № 1. С. 33–50. DOI: https://doi.org/10.31548/law/1.2025.33
Teremetskyi V., Korol, V., Nebyltsova О., Lukianenko L., Kovalova О., Maliar S. Convergence of eu and Ukrainian legislation in research and environmental areas within european integration and sustainable development strategies implementation. RISUS – Journal on Innovation and ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО Sustainability. Vol. 16, № 4. P. 74–88. https://doi.org/10.23925/2179-3565.2025v16i4p74-88 https://revistas.pucsp.br/index.php/risus/article/view/73749
Клименко В. Публічне адміністрування екологічної безпеки в Україні та країнах ЄС. Право. Людина. Довкілля. 2024. Т. 15. № 4. С. 9–30. DOI: https://doi.org/10.31548/law/4.2024.09
Уберман В. І., Васьковець Л. А. Понятійно-термінологічні особливості і правовий зміст екологічних нормативів якості для водних об’єктів в Україні та ЄС. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2024. Вип. 85, ч. 2. С. 192–200. URL: http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/315319
Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) від 25.06.1998. Ратифікація: Закон України від 06.07.1999 № 832-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/832-14
Про оцінку впливу на довкілля : Закон України від 23.05.2017 № 2059-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19
Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : Закон України від 16.09.2014 № 1678-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text
Ryall A. A Brave New World: The Aarhus Convention in Tempestuous Times. Journal of Environmental Law. 2023. Vol. 35. No. 1. P. 161–166. DOI: https://doi.org/10.1093/jel/eqac023
Теремецький В. І. Охорона навколишнього природного середовища в Україні: проблеми законодавчого забезпечення. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2014. № 3. С. 210–218.
Про управління відходами : Закон України від 20.06.2022 № 2320-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20
Синчанський С. О. Приведення законодавства України щодо управління небезпечними відходами у відповідність з вимогами права Європейського Союзу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 20243. Вип. 86. С. 180–189. URL: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.3.27
Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення : Закон України від 16.07.2024 № 3855-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-20
Про схвалення Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1363-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2021-%D1%80
Деякі питання функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем : постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 684. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/684-2024-%D0%BF
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2021 «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації»: указ Президента України від 23.03.2021 № 111/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/111/2021#Text
Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Uliutina O., Starokin A. Legal support for environmental protection in Ukraine and EU countries. Law. Human. Environment. 2024. Vol. 15. No. 4. P. 124–143. DOI: https://doi.org/10.31548/law/4.2024.124

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ МЕХАНІЗМІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА

О. А. Стародубова — 2026-04-17

Стаття розглядaє т aаналізує основні методи проведення виборів в зарубіжних країнах, можливість залучення даних механізмів в Україні. Проблемні аспекти цих моментів включають ризики кіберзагроз, цифрову нерівність доступу тa низький рівень довіри виборців до електронних систем, що вимагає посилення адміністративних санкцій для забезпечення прозорості тa чесності. Особлива увага приділяється гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами в контексті ЄС-інтеграції, з рекомендаціями щодо певних пілотних проектів тa гібридних систем голосування.

Посилання

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text
Кодекс України «Про адміністративні правопорушення» №8073-Х від 07 грудня 1984 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/stru
International Institute for Democracy and Electoral Assistance (International IDEA) 2002 All rights reserved. URL: https://www.idea.int/sites/default/files/publications/international-electoral-standards- guidelines-for-reviewing-the-legal-framework-of-elections.pdf
Гусаревич Н. Забезпечення реалізації активного виборчого права шляхом застосування цифрових технологій під час виборчого процесу. Аспекти публічного управління Том 11 № 3. С. 116-125. URL: file:///C:/Users/user/Download.pdf
Була Р. Світовий досвід е-виборів та е-голосування:перспективи та досвід для України. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. 2025. Випуск 58. С. 242-250. URL: http://fps-visnyk.lnu.lviv.ua/archive/58_2025/32.pdf
Огляд світового населення. URL: https://worldpopulationreview.com/country-rankings/electronic- voting-by-country
Paolo Fantozzi, Marco Iecher, Luigi Laura, Maurizio Naldi and Valerio Rughetti. Electronic Voting Worldwide: The State of the Art. Information 2025, 16, 650. https://doi.org/10.3390/info16080650
SUPPORTING DEMOCRACY WORLDWIDE. How the US stacks up against global voting by mail trends. October 31, 2024, by Oliver Joseph, Annika Silva-Leander. URL: https://www.idea.int/news/how-us-stacks-against-global-voting-mail-trends
BROOKINGS. Голосування поштою у США: дані вказують на дуже низький рівень шахрайства та значні переваги для виборців. URL: https://www.brookings.edu/articles/mail-voting-in-the-us- data-points-to-very-low-fraud-and-significant-benefits-to-voters/

TELEGRAM ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОШУКУ ТА ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ: ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ, РИЗИКИ ТА НАПРЯМИ ПРАВОВОГО РЕАГУВАННЯ

П. В. Гриценко — 2026-04-17

У статті досліджено використання месенджера Telegram як конвергентного цифрового середовища, що одночасно виконує функції оперативного інформування, координації, краудсорсингу даних та платформи для OSINT-спостережень, водночас формуючи суттєві кібербезпекові та контррозвідувальні ризики для сектору безпеки і оборони. Визначено ключові моделі застосування Telegram в умовах повномасштабної агресії рф проти України: збір розвідданих від населення через офіційні боти; моніторинг повітряних загроз; гуманітарний пошук і волонтерська логістика; аналітичні OSINT-практики. Показано, що з 2024–2026 років паралельно еволюціонувала протилежна, ворожа функція платформи – вербування «одноразових агентів» за логікою «gig-economy саботажу» (диверсії, підпали, розвідка, підготовка терористичних актів), з використанням ботів, анонімізації та криптовалютних розрахунків. Обґрунтовано, що державна політика має поєднувати: (1) нормативне обмеження використання Telegram на службових пристроях; (2) протоколи безпечного застосування для дозволених службових задач; (3) системну інформаційну протидію вербуванню; (4) узгоджені процедури цифрової криміналістики й доказування у кримінальному провадженні.

Посилання

Баловсяк Н. Комунікація державних органів України у телеграмі в умовах ризиків та обмежень. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://intcom.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/429 (дата звернення: 17.02.2026).
Анонімні та офіційні Telegram-канали в Україні: аналіз популярності під час гібридної війни. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://cimc.knu.ua/uk/article/view/3826 (дата звернення: 17.02.2026).
Запорожець В. Небезпека використання Telegram та його вплив на українське суспільство. Кібербезпека: освіта, наука, техніка. 2024. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://csecurity.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/648 (дата звернення: 17.02.2026).
Івкова В. OSINT-технології як загроза кібербезпеці держави. Кібербезпека: освіта, наука, техніка. 2025. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://csecurity.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/749 (дата звернення: 17.02.2026).
Роль OSINT-досліджень у підвищенні рівня національної безпеки України: матеріали круглого столу (м. Львів, 7 травня 2025 р.). Львів: ЛьвДУВС, 2025. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/8875/1/07_05_2025.pdf (дата звернення: 17.02.2026).
Gordiienko T. The use of digital platforms in a crisis: the case of Telegram and the impact of war on media consumption (case of Ukraine after 2022). 2025. [Electronic resource]. — Available at: https://ekmair.ukma.edu.ua/items/cef6c95a-a2ae-4a1a-be0b-a0e4fb004cc5 (accessed: 17.02.2026).
Використання Telegram: доступ до інформації vs загроза нацбезпеці: аналітичний матеріал. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://niss.gov.ua/news/komentari- ekspertiv/vykorystannya-telegram-dostup-do-informatsiyi-vs-zahroza-natsbezpetsi (дата звернення: 17.02.2026).
Повідомлення РНБО/НКЦК про обмеження використання Telegram на службових пристроях (20.09.2024).
OCCRP. ‘Make a Molotov Cocktail’: How Europeans Are Recruited Through Telegram… (26.09.2024).
Офіційний сервіс «єВорог».
Bot STOP Russian War (@stop_russian_war_bot) та публічні повідомлення про його використання.
Додаткові матеріали про вербування/використання молоді у диверсіях (аналітика медіа).
Закон України «Про медіа» від 13.12.2022 № 2849-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text

СИСТЕМА АНТИКОРУПЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ТА КОМПЛАЄНСУ В ОБОРОННОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ: ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ У СФЕРІ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

К. Р. Добкіна — 2026-04-17

У статті здійснено теоретико-правовий аналіз системи антикорупційних заходів та комплаєнсу в оборонному секторі України крізь призму їх реалізації у сфері оборонних закупівель в умовах воєнного стану та євроінтеграційних процесів. Автором обґрунтовано, що сучасна трансформація оборонного сектору, зумовлена повномасштабною збройною агресією та необхідністю адаптації до стандартів НАТО і ЄС, формує нові вимоги до правового забезпечення антикорупційної політики держави.

Визначено, що основною проблемою у досліджуваній сфері є наявність структурної суперечності між режимом секретності оборонної інформації та імперативом транспарентності використання публічних фінансів, що об’єктивно ускладнює впровадження ефективних антикорупційних механізмів. Доведено, що традиційні інструменти протидії корупції є недостатніми в умовах закритих процедур закупівель озброєння, що обумовлює необхідність переходу до превентивної моделі антикорупційного комплаєнсу.

У роботі запропоновано концепцію багаторівневої системи антикорупційного контролю, що охоплює всі етапи оборонного контракту, включаючи етапи планування, відбору контрагентів, укладення та виконання договорів, а також аудит. Особливу увагу автора приділено інституціоналізації процедур належної перевірки контрагентів, впровадженню ризик- орієнтованих підходів до оцінки закупівельних операцій та використанню цифрових технологій як інструменту забезпечення прозорості та підзвітності.

Разом із тим обґрунтовано доцільність закріплення антикорупційних застережень у змісті оборонних контрактів як імперативного елементу правового регулювання, що трансформує принцип доброчесності у сферу юридичної відповідальності. Окремо наголошено на необхідності створення механізму верифікації бенефіціарних власників та запровадження інституту «debarment» (відсторонення) як засобу недопущення недоброчесних суб’єктів до участі у закупівлях.

Наприкінці зроблено висновок, що ефективність антикорупційного комплаєнсу в оборонному секторі України прямо залежить від рівня його інституційної автономії, цифровізації процедур та інтеграції міжнародних стандартів контролю. Запропонована у дослідженні модель має прикладне значення для вдосконалення національного законодавства, його гармонізації з acquis communautaire ЄС та підвищення рівня довіри до системи оборонних закупівель як з боку міжнародних партнерів, так і суспільства загалом.

Посилання

Про Державний бюджет України на 2024 рік: Закон України від 09.11.2023 №3460-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text
Про Державний бюджет України на 2025 рік: Закон України від 19.11.2024 №4059-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20#Text
Звіт: друге півріччя 2025 року. Національне антикорупційне бюро України. URL: https://nabu.gov.ua/activity/reports/druge-pivrichchia-2025-roku/
Building Integrity. NATO. 2025. URL: https://www.nato.int/en/what-we-do/partnerships-and- cooperation/building-integrity
Corruption Perceptions Index – 2024. Transparency International Ukraine. URL: https://ti- ukraine.org/en/research/corruption-perceptions-index-2024/
Антикорупційні програми органів влади. Національне агентство з питань запобігання корупції. URL: https://antycorportal.nazk.gov.ua/antycorprogram/
Бейкун А.Л. «Класичні» проблеми корупції у секторі безпеки і оборони через призму державних антикорупційних програм (організаційно-правові питання). Проблеми формування громадянського суспільства в Україні: 30 років незалежності: матер. Всеук. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 19 трав. 2021 р.). Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2021. С. 23-28.
Волошенко А.В. Корупційні ризики в оборонній сфері: природа, чинники та шляхи мінімізації. Актуальні проблеми економіки. 2015. №10 (172). С. 95-105.
Легка О.В. Вплив корупційних ризиків на трансформацію оборонних закупівель в Україні. Правова позиція. 2024. №1 (42). С. 64-68. DOI: https://doi.org/10.32782/2521-6473.2024-1.12
Малахов Г.Б. Детермінація корупції у сфері оборонних закупівель в умовах правового режиму воєнного стану. Нове українське право. 2024. Вип. 6. С. 91-98. DOI: https://doi.org/10.51989/nuL.2024.6.13
Луценко Ю.В., Тарасюк А.В. Проблеми запобігання корупційним правопорушенням юридичних осіб у сфері економіки, безпеки та оборони. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 2025. Серія: юридичні науки. №1. Т. 36 (75). С. 139-147. DOI: https://doi.org/10.32782/TNU-2707-0581/2025.1/23 ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Мойсей Л.О. Децентралізація управлінських рішень як спосіб подолання корупції у сфері безпеки та оборони: адміністративно-правові аспекти. Наука і правоохорона. 2017. №1 (35). С. 70-75.
Піскун І.І., Левчук В.Д. Теоретико-правові проблеми корупції в оборонній сфері. Юридичний вісник. 2018. №3 (48). С. 52-57.
Мхеян Д.А., Корнякова Т.В. Запобігання корупції в сфері оборони. Період трансформаційних процесів в світовій науці: задачі та виклики: матеріали II Міжнародної наукової конференції, м. Кривий Ріг, 19 січня, 2024 р. / Міжнародний центр наукових досліджень. Вінниця: ТОВ «УКРЛОГОС Груп, 2024. С. 151-152.
Про оборонні закупівлі: Закон України від 17.07.2020 №808-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/808-20#Text
Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1275-2022-%D0%BF#Text
Directive 2009/81/EC of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 on the coordination of procedures for the award of certain works contracts, supply contracts and service contracts by contracting authorities or entities in the fields of defence and security, and amending Directives 2004/17/EC and 2004/18/EC. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2009/81/oj/eng
Guja v. Moldova. App 14277/04. Judgement 12.02.2008. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-
Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 №1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18
Hjelmeng E., Søreide T. Debarment in Public Procurement: Rationales and Realization. Chapter in G.M. Racca and C. Yukins. 2014. Integrity and Efficiency in Sustainable Public Contracts. Bruylant. P. 1-15. DOI: https://doi.org/10.13140/2.1.4950.4645
Костенко О.М. Принцип соціального натуралізму та його значення для юриспруденції і кримінології. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2003. № 1. С. 129-133.
Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 №2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
International Standards on Combating Money Laundering and the Financing of Terrorism & Proliferation. The FATF Recommendations. 2012. URL: https://surl.li/nbklds
Міноборони України представляє комплексне оновлення щодо зусиль з цифрової трансформації оборони. Міністерство оборони України. 2025. URL: https://mod.gov.ua/en/news/ukraine-s-mo-d-presents-comprehensive-update-on-defense-digital- transformation-efforts
Міністерства оборони України та Німеччини домовилися про довгострокове партнерство у сфері цифровізації. 2025. URL: https://armyinform.com.ua/en/2025/10/10/the-ministries-of- defense-of-ukraine-and-germany-have-agreed-on-a-long-term-partnership-in-the-field-of- digitalization/
Koverga V. Risk-Based Procurement Controls and Cost Efficiency in Public Defense Purchasing: Evidence from Ukraine. Ege Scholar Journal. 2025. Vol. 2 (3). P. 158-170. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.18525743
NATO-Ukraine Strategic Defence Procurement Review: Implementation Monitoring. June- November 2025. URL: https://statewatch.org.ua/wp-content/uploads/2026/01/SW-SDPR- Monitoring-June-November-2025.pdf ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

ДИСКРЕЦІЯ В АДМІНІТСРАТИВНОМУ ПРАВІ

Н. Е. Зінов’єв — 2026-04-17

у статті досліджено дискрецію в адміністративному праві як одну з ключових категорій сучасного публічного управління, що відображає межі свободи розсуду суб’єктів владних повноважень під час прийняття управлінських рішень. Обґрунтовано, що в умовах ускладнення адміністративних відносин, розширення сфери публічних послуг, цифровізації управлінських процесів та зростання значення людиноцентричного підходу проблема належного розуміння дискреції набуває особливої актуальності. Зазначено, що дискреційні повноваження є необхідним інструментом ефективної діяльності публічної адміністрації, оскільки дають змогу враховувати конкретні обставини справи, забезпечувати гнучкість адміністративного реагування та адаптувати правозастосування до динамічних суспільних потреб. Водночас наголошено, що дискреція не може розглядатися як свавільна свобода дії, а має здійснюватися виключно в межах закону, відповідно до принципів верховенства права, пропорційності, обґрунтованості, недискримінації, правової визначеності та належної адміністративної процедури.

У роботі проаналізовано доктринальні підходи до визначення поняття дискреції, її ознак, функцій та місця в системі адміністративно-правових категорій. Розкрито співвідношення дискреції з компетенцією, адміністративним розсудом, оціночними поняттями та адміністративною процедурою. Особливу увагу приділено встановленню меж дискреційних повноважень, критеріям їх законного здійснення та формам судового контролю за рішеннями, прийнятими на основі розсуду суб’єкта публічної адміністрації. Доведено, що ефективність реалізації дискреції безпосередньо залежить від чіткості законодавчого регулювання, якості адміністративних процедур, належного мотивування адміністративних актів і наявності дієвих механізмів оскарження. Зроблено висновок, що дискреція в адміністративному праві повинна розглядатися не лише як інструмент владної діяльності, а і як правовий механізм досягнення балансу між публічним інтересом та захистом прав і свобод людини. Обґрунтовано потребу подальшого вдосконалення законодавства і правозастосовної практики у сфері реалізації дискреційних повноважень з метою запобігання зловживанням та посилення гарантій правомірного адміністрування.

Посилання

Юридична енциклопедія. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1999. Т.
С. 195.
Барабаш Ю.Г. Дискреційні повноваження вищих органів влади: правова природа та умови ефективного застосування. URL: http://www.univer.km.ua/visnyk/1414.pdf
Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996. № 47. Ст.256. 4.Конституція України від 28 червня 1996 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
Гречанюк Р. Принципи адміністративної процедури: юридичний зміст та практичне значення. Актуальні питання тлумачення та застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» : збірник тез наукових доповідей учасників навчальної програми «Викладання адміністративної процедури в закладах вищої освіти України». Київ, 2025. 253 с. С.48-54.
Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 49. Ст.2056.

МУЗЕЙНА СПРАВА ЯК ОБЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

П. І. Кікена — 2026-04-17

у статті досліджено музейну справу як самостійний об’єкт адміністративно-правового дослідження. Обґрунтовано, що музейна справа є не лише складовою культурної політики держави, а й самостійною сферою публічного адміністрування, у межах якої реалізуються владно-управлінські, організаційні, контрольні, координаційні та сервісні функції держави й органів місцевого самоврядування. Її публічно-правова природа виявляється у визначенні стратегічних напрямів розвитку музейної діяльності, формуванні та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, нормативному врегулюванні порядку створення, реєстрації, фінансування та функціонування музеїв, а також у забезпеченні обліку, збереження, використання й популяризації музейних предметів і колекцій. Водночас музейна справа охоплює значний масив адміністративно-правових відносин, пов’язаних із розмежуванням компетенції суб’єктів публічної адміністрації, здійсненням контролю за додержанням законодавства у сфері музейної діяльності, наданням публічних послуг, цифровізацією облікових та інформаційних процесів, а також впровадженням механізмів захисту музейного фонду в умовах сучасних безпекових викликів.

З’ясовано, що адміністративно-правовий підхід до осмислення музейної справи дає змогу виявити особливості правового статусу музеїв, компетенцію суб’єктів публічної адміністрації у сфері охорони, обліку, збереження, використання та популяризації музейного фонду, а також визначити місце адміністративних процедур у забезпеченні належного функціонування музейної сфери.

Акцентовано увагу на тому, що музейна справа поєднує в собі публічно-управлінський, культуроохоронний, інформаційний і соціальний аспекти, а тому потребує комплексного адміністративно-правового аналізу. Встановлено, що сучасні виклики, пов’язані з воєнними загрозами, необхідністю евакуації та збереження музейних цінностей, цифровізацією музейної діяльності, а також адаптацією національного законодавства до європейських стандартів, посилюють значення ефективного адміністративно-правового регулювання цієї сфери.

Зроблено висновок, що музейна справа як об’єкт адміністративно-правового дослідження охоплює сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі організації, функціонування та державного управління музейною діяльністю, а її належне правове забезпечення є важливою передумовою збереження культурної спадщини та реалізації публічного інтересу.

Посилання

Про музеї та музейну справу: Закон України від 29 червня 1995 року № 249/95-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1995. № 25. Ст. 191.
Зосімович О. Правове регулювання діяльності музеїв в Україні. Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі: зб. наук. ст. за матеріалами ІV міжнар. наук.-практ. конф. (м. Житомир, 19 травня 2016 р.). 2016. С. 186-189.
Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III. Відомості Верховної Ради України, 2000. № 39. Ст.333.
Soshnikov, A. O. (2019). Основні аспекти вивчення музейного джерела. Культура України, (64). https://doi.org/10.31516/2410-5325.064.04
Яковець І. О. Експозиційна діяльність та дизайн експозиції в музеях: особливості сучасного стану в Україні. Музейний альманах. Наукові матеріали: статті, есе. Черкаський обласний художній музей. Черкаси: Ю. А. Чабаненко, 2010. №1. С.12-15.
Яковець І.О. Музейна експозиція: основні поняття та методи побудови. Вісник ХДАДМ. С. 147- 150.

ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ОСМИСЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СФЕРИ

К. О. Кропивна — 2026-04-17

У статті досліджено адміністративно-правову доктрину регулювання демографічної сфери як цілісну систему науково обґрунтованих положень, принципів і категорій, що визначають зміст, межі та інструменти державного впливу на демографічні процеси. Обґрунтовано, що в сучасних умовах демографічна сфера набуває значення одного з ключових об’єктів публічного адміністрування, оскільки пов’язана не лише з відтворенням населення, а й із забезпеченням національної безпеки, соціальної стабільності, трудового потенціалу держави та реалізацією основоположних прав людини. Особливої актуальності ця проблематика набуває в умовах післявоєнного розвитку України, коли негативні демографічні наслідки збройної агресії, масова міграція, зниження народжуваності, погіршення стану здоров’я населення, втрати людського потенціалу та деформація вікової структури населення потребують системного правового осмислення і належного адміністративно-правового реагування.

Визначено, що адміністративно-правова доктрина регулювання демографічної сфери має розглядатися як концептуальна основа формування та реалізації державної демографічної політики, орієнтованої на поєднання публічного інтересу з пріоритетом прав і свобод людини. Доведено, що така доктрина охоплює сукупність теоретичних підходів до розуміння демографічної сфери як об’єкта адміністративно-правового регулювання, принципів діяльності суб’єктів публічної адміністрації, адміністративно-правових засобів впливу на демографічні процеси, а також меж допустимого державного втручання у сферу приватного і сімейного життя. Акцентовано увагу на тому, що сучасна адміністративно-правова доктрина повинна ґрунтуватися на принципах людиноцентризму, пропорційності, правової визначеності, соціальної справедливості, міжсекторальної координації та демографічної стійкості.

Зроблено висновок, що формування цілісної адміністративно-правової доктрини регулювання демографічної сфери є необхідною передумовою вдосконалення законодавства, підвищення ефективності публічного адміністрування та вироблення довгострокової моделі демографічного відновлення держави. Її практичне значення полягає у створенні наукової основи для оновлення механізмів державного впливу на демографічні процеси з метою забезпечення демографічної безпеки, захисту прав людини та відновлення демографічної стійкості України в післявоєнний період.

Посилання

Стешенко В. С., Піскунов В. П. Демографічне пізнання: сучасний стан і потенції розвитку. Демографія та соціальна економіка. 2012. № 2 (18). С. 33–44.
Канзафарова І. С., Корнєєва Є. М. Формально-юридичний метод у наукових правових дослідженнях (загальна характеристика та особливості застосування). Вісник Одеського національного університету. Серія юридична URL: https://dspace.onu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/2e868eb2-01d8-4b8c-bd12- 466e83510f54/content
Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис, 2002. 744 с.
Грішнова О. А. Людський розвиток : навчальний посібник. Київ : Київський національний економічний університет, 2006. 308 с.
Людський розвиток в Україні: 2003 рік : щорічна науково-аналітична доповідь. Київ : Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, Державний комітет статистики України, 2004. 194 с.
Sen A. Development as Freedom. New York : Alfred A. Knopf, 1999. 366 p.
Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. (колектив авторів) / за ред. чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е.М. Лібанової. К.: Український центр соціальних реформ, 2006. 138 с.
Буковинський А. Демографічна безпека України як результат осмислення і подолання демографічної кризи: інтегративний методологічний підхід Філософія освіти. Philosophy of Education. 2024. №30 (2). URL: file:///C:/Users/VA/Downloads/854-Article%20Text1395-2-10- 20250312.pdf

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

О. В. Кузьменко — 2026-04-17

У статті досліджується роль цифрових технологій у розвитку та трансформації волонтерської діяльності в Україні в умовах сучасних суспільних викликів. Обґрунтовано, що цифровізація стала ключовим чинником підвищення ефективності, прозорості та масштабованості волонтерських ініціатив, особливо в період воєнного стану. Проаналізовано основні напрями використання цифрових інструментів у волонтерській сфері, зокрема онлайн-платформи для збору коштів, соціальні мережі як засіб комунікації та мобілізації ресурсів, цифрові системи логістики, електронні реєстри, сервіси координації допомоги та інформаційно-аналітичні інструменти. Визначено, що впровадження цифрових рішень сприяє формуванню нових моделей взаємодії між громадянським суспільством, державою та бізнесом, які базуються на принципах відкритості, оперативності та горизонтальної комунікації. Окреслено переваги цифровізації волонтерської діяльності, серед яких – підвищення рівня довіри через прозору звітність, можливість швидкого реагування на кризові ситуації та розширення географії надання допомоги. Разом із тим, звернуто увагу на проблемні аспекти, пов’язані із захистом персональних даних, правовим забезпеченням цифрових процесів та необхідністю підвищення цифрової компетентності учасників волонтерської діяльності.

Наголошено на потребі удосконалення нормативно-правових механізмів регулювання цифрової волонтерської діяльності з урахуванням сучасних технологічних тенденцій. Зроблено висновок, що цифрові технології виступають не лише інструментом оптимізації волонтерської роботи, а й стратегічним ресурсом посилення соціальної згуртованості та стійкості держави. Цифрові технології забезпечують формування єдиного інформаційного простору взаємодії волонтерів, донорів, отримувачів допомоги та органів публічної влади.

Посилання

Про волонтерську діяльність: Закону України від 19.04.2011 р. № 3236-VI. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3236-17#Text.
Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України URL:https://www.msp.gov.ua.
Ігнатенко К., Садзаглішвілі Ш. The digitalization of social services in response to the war in Ukraine. Social Work and Education. 2023. DOI: https://doi.org/10.25128/2520-6230.23.3.2
Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Скільки українців стали волонтерами після вторгнення РФ: результати соцопитування. УНІАН. URL: https://www.unian.ua/society/skilki-ukrajinciv-stali-volonterami-pislyavtorgnennya-rf-rezultati- socopituvannya-12735249.html.
Caf world giving index 2021 A global pandemic special report June 2021 // Charities Aid Foundation. URL:https://www.cafonline.org/docs/default-source/about-us- research/cafworldgivingindex2021_report_web2_100621.pdf.
Офіційний сайт Кабінету Міністрів України. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/derzhavniposluhy-dlia-volonteriv-na-hidi.
Панькова О. В., Касперович О. Ю. Український волонтерський рух в умовах збройної російської агресії в контексті національних та глобальних викликів і можливостей повоєнного відновлення країни. Журнал європейської економіки. 2022. Т. 21. №3. С. 277-290. URL: http://jeej.wunu.edu.ua/index.php/ukjee/article/view/1605.

ІНФОРМАЦІЯ З ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ, ЯК ІНСТРУМЕНТ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

А. В. Матвійчук — 2026-04-17

Стаття присвячена дослідженню ролі інформації з відкритих джерел як ефективного інструменту антикорупційної політики в умовах цифровізації державного управління, розвитку електронних сервісів та зростання суспільного запиту на прозорість діяльності органів публічної влади. Актуальність теми зумовлена тим, що відкриті дані, офіційні реєстри, електронні декларації, судові рішення, публічні закупівлі, медіаматеріали та інші масиви публічно доступної інформації створюють нові можливості для виявлення корупційних ризиків, здійснення громадського контролю та посилення інституційної спроможності держави у сфері запобігання корупції.

Досліджено сутність інформації з відкритих джерел, як окремого аналітичного ресурсу, що забезпечує формування доказової бази для оцінювання доброчесності публічних службовців, виявлення конфлікту інтересів, аналізу незаконного збагачення, моніторингу стилю життя та перевірки достовірності відомостей, поданих у межах процедур фінансового контролю. Окрему увагу приділено функціональному значенню відкритих джерел у діяльності антикорупційних органів, журналістських розслідувань, громадських організацій та інших суб’єктів антикорупційної політики, які використовують публічну інформацію для виявлення прихованих зв’язків, сумнівних активів та непрозорих управлінських рішень.

Обґрунтовано, що системне використання інформації з відкритих джерел сприяє підвищенню ефективності антикорупційної політики завдяки оперативності отримання відомостей, можливості їх верифікації, міжреєстровому зіставленню та формуванню об’єктивних аналітичних висновків. Водночас наголошено, що результативність такого інструменту залежить від якості нормативно-правового забезпечення доступу до інформації, технічної сумісності державних ресурсів, рівня цифрової компетентності уповноважених суб’єктів, а також від дотримання балансу між відкритістю даних і захистом прав людини, приватності та інформаційної безпеки.

Виявлено, що інформація з відкритих джерел має значний потенціал як превентивний, контрольний та аналітичний інструмент антикорупційної політики, оскільки дозволяє не лише фіксувати вже вчинені порушення, а й прогнозувати корупційні ризики, удосконалювати механізми державного моніторингу та формувати культуру публічної підзвітності. Зроблено висновок, що подальший розвиток антикорупційної політики вимагає інституціоналізації сучасних підходів до збору, обробки та аналізу відкритої інформації як складової ефективного публічного управління.

Посилання

Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII // База даних Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1700-18 (дата звернення: 09.03.2026).
Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI // База даних Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2939-17 (дата звернення: 09.03.2026).
Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII // База даних Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2657-12 (дата звернення: 09.03.2026).
Про публічні електронні реєстри : Закон України від 18.11.2021 № 1907-IX // База даних Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1907-20 (дата звернення: 09.03.2026).
Як відкриті дані допомагають боротися з корупцією? / Національне агентство з питань запобігання корупції. 20.01.2021. URL: https://nazk.gov.ua/uk/zapobigannya-ta-vyyavlennya- koruptsiyi/yak-velyki-dani-dopomagayut-borotysya-z-koruptsiyeyu/ (дата звернення: 09.03.2026).
Комарова Ю. М. Адміністративно-правовий статус Національного антикорупційного бюро України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2018. 229 с. URL: https://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/6710/1/dysertatsiia_komarova.pdf (дата звернення: 09.03.2026).
Пастух І. Д. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у публічно-правових відносинах засобами адміністративного права : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2021. 518 с. URL: https://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/18584/1/dysertatsiya_Pastukh.pdf (дата звернення: 09.03.2026). ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Фодчук А. Б. Адміністративно-правові засади захисту осіб, які надають допомогу в протидії корупції : дис. ... д-ра філософії : 081 Право. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2020. 276 с. URL: https://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/17886/1/dysert_fodchuk.pdf (дата звернення: 09.03.2026).
Стеблянко А. В. Електронне декларування як форма контролю за доходами публічних службовців: досвід країн Європи // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2017. Вип. 44, ч. 2. С. 160–164. URL: https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/opac/search.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_fil e_name=PDF%2Fnvuzhpr_2017_44%282%29__39.pdf&P21DBN=UJRN (дата звернення: 09.03.2026).
Сметаніна Н. В., Таволжанський О. В. Моніторинг способу життя суб’єктів декларування у системі заходів фінансового контролю // Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 3. С. 210–214. URL: https://app-journal.in.ua/wp-content/uploads/2022/09/39.pdf (дата звернення: 09.03.2026).

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МОБІЛІЗАЦІЙНИХ ПОТУЖНОСТЕЙ В УКРАЇНІ

С. О. Островський — 2026-04-17

У статті здійснено ґрунтовний доктринальний аналіз правової природи мобілізаційних потужностей як структурно значущого елемента системи оборони та мобілізаційного забезпечення держави. Обґрунтовано, що мобілізаційні потужності становлять специфічний об’єкт адміністративно-правового регулювання, оскільки створюються у мирний час із чітко визначеною метою забезпечення функціонування держави, її економіки та об’єктів критичної інфраструктури в умовах особливого періоду. Їх правовий статус визначається не лише виробничо-господарськими характеристиками, а насамперед публічно-правовою функцією, спрямованою на гарантування національної безпеки та обороноздатності.

Проаналізовано нормативно-правові засади формування, обліку, збереження, передачі та використання мобілізаційних потужностей. Особливу увагу приділено встановленим законодавством обмеженням щодо їх відчуження та приватизації, у тому числі в разі ліквідації підприємств. Доведено, що такі обмеження відображають пріоритет публічного інтересу над приватноправовими засадами розпорядження майном у сфері забезпечення оборони держави та реалізуються через централізований механізм публічного управління.

Розкрито зміст адміністративно-правового режиму мобілізаційних потужностей, який характеризується імперативністю правового регулювання, підвищеним рівнем державного контролю та чітким розмежуванням компетенції органів виконавчої влади й інших державних органів. Підкреслено, що рішення щодо передачі або перерозподілу мобілізаційних потужностей приймаються виключно у межах визначеної Кабінетом Міністрів України процедури, що свідчить про їх особливий правовий статус та підпорядкованість режиму посиленого публічного контролю.

На підставі проведеного дослідження обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення законодавства у сфері мобілізаційного планування шляхом конкретизації адміністративних процедур, узгодження норм мобілізаційного та господарського законодавства, цифровізації системи обліку мобілізаційних потужностей та посилення інституційних гарантій законності й прозорості управлінських рішень. Удосконалення адміністративно-правового механізму у цій сфері розглядається як необхідна передумова підвищення ефективності мобілізаційної готовності держави в умовах тривалого особливого періоду.

Посилання

Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію:Закон України № 3543 XII від 21 жовтня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 47.
Про правовий режим воєнного стану:Закон України № 389 VIII від 12 травня 2015 року // Відомості Верховної Ради України. 2015. № 28. Ст. 250.
Про оборонні закупівлі:Закон України № 808 IX від 17 липня 2020 року // Відомості Верховної Ради України. 2020. № 35. Ст. 269.
Про затвердження Порядку бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану:Постанова Кабінету Міністрів України № 76 від 27 січня 2023 року // Офіційний вісник України. 2023. № 9. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/76-2023-п
Шамрай Б. М. Мобілізація, військовий облік, призов: загальні питання; нормативно-правове регулювання. Київ: Професіонал. 2025. 554 с.
У Збройних Силах України пояснили, як визначаються мобілізаційні плани: інформація від Генерального штабу Збройних Сил України // Українська правда. 16 червня 2025 року. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2025/06/16/7517317/
Повністю виконати не вдається: в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки відповіли, хто складає мобілізаційні плани // Focus.ua. 16 листопада 2025 року. URL: https://focus.ua/uk/voennye-novosti/733119-mobilizaciyni-plani-dlya-tck-viznachaye-genshtab-vin- ne-vikonuyetsya-na-100-vidsotki

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСКОРДОННОЇ БЕЗПЕКИ В СИСТЕМІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СТІЙКОСТІ ТА ЗГУРТОВАНОСТІ

О. В. Скрипнюк — 2026-04-17

У статті обґрунтовується підхід, за яким політика згуртованості Європейського Союзу має розглядатися інституційний інструмент забезпечення демократичної стійкості та європейської безпеки. Показано, що сучасні виклики війна та гібридні впливи, кіберзагрози, вразливість критичної інфраструктури, енергетичні й логістичні шоки, демографічні та соціальні асиметрії переводять безпеку у площину комплексної резильєнтності територій та інституцій. У такому контексті згуртованість набуває безпекового змісту, оскільки зменшення територіальної і соціальної нерівності виконує профілактичну функцію щодо внутрішньої дестабілізації, політичної поляризації й уразливості до зовнішніх впливів. Доведено, що ефективність політики згуртованості не може зводитися до освоєння коштів; вона має трактуватися як нормативно обмежена керованість інвестиційної політики, яка поєднує соціально-територіальний результат із якістю управлінського механізму. Акцентовано, що безпекова переорієнтація пріоритетів ЄС підсилює вимоги до прозорості, підзвітності, доброчесності й узгодженості багаторівневого врядування, оскільки інфраструктурні, технологічні та соціальні інвестиції в умовах ризиків повинні бути контрольованими та відтворюваними. Запропоновано розуміти політику згуртованості як «інвестиційну конституцію солідарності», яка перетворює солідарність на правовий режим стійкого розвитку та спільної європейської безпеки. Окреслено індикатори ефективності, що фіксують стійкість безпекового та соціально-економічного результату діяльності із забезпечення безпеки ЄС.

Посилання

Беззубов Д. О. Адміністративне право і національна безпека: теорія, методологія, практика : монографія. Київ : «7bc», 2026. 312 с.
Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. Київ : Ін-Юре, 2002. С.
Скрипнюк О.В., Беззубов Д.О. Забезпечення ефективності державного управління як соціальна цінність адміністративного права Вісник Національної академії правових наук України / редкол.: В. Журавель та ін. – Харків : Право, 2025. – Т. 32, № 3. – 164-179 c. DOI: https://doi.org/10.31359/1993-0909-2025-32-3-164
Цвєтков В. В. Демократія і державне управління: теорія, методологія, практика : монографія. Київ : Юридична думка, 2007. 336 с.
Беззубов Д.О. Соціоцентризм як методологія оновлення доктрини адміністративного права// Ерліхівський журнал № 13/ 2025 , 2025 с. 11-19. DOI https://doi.org/10.32782/ehrlichsjournal- 2025-13.02

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ОРГАНІЗАЦІЇ КЕЙТЕРИНГОВИХ ПОСЛУГ У ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЛЯХ

Г. М. Стріяшко — 2026-04-17

У статті досліджено сучасний стан фінансового контролю у сфері організації кейтерингових послуг у системі публічних закупівель України в умовах воєнного стану. Наголошено на особливій актуальності забезпечення прозорості, ефективності та цільового використання бюджетних коштів у сфері закупівлі послуг харчування, оскільки такі закупівлі охоплюють значні обсяги державних фінансів та пов’язані із забезпеченням харчування військовослужбовців, працівників публічного сектору, учасників освітнього процесу та інших категорій осіб, що фінансуються за рахунок бюджету. Визначено ключові проблеми фінансового контролю у зазначеній сфері, зокрема відсутність єдиної інтегрованої системи моніторингу закупівель кейтерингових послуг, недостатню узгодженість між інструментами фінансового контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, обмеженість аналітичних механізмів оцінки ризиків, а також збереження окремих проявів корупційних практик під час організації та проведення відповідних процедур закупівель. Підкреслено, що запровадження правового режиму воєнного стану спричинило суттєве зростання обсягів публічних закупівель у сфері забезпечення харчування, зокрема для потреб оборони, гуманітарного забезпечення та функціонування установ публічного сектору, що значно посилило навантаження на органи державного фінансового контролю. Аналіз динаміки закупівель у 2020–2024 роках засвідчив тенденцію до їх зростання та розширення кола постачальників кейтерингових послуг, що водночас актуалізувало потребу у вдосконаленні процедур фінансового контролю, підвищенні прозорості закупівельних процесів та запровадженні сучасних інструментів аналітичного моніторингу. Запропоновано алгоритм здійснення фінансового контролю у сфері організації кейтерингових послуг у публічних закупівлях, який ґрунтується на принципах системності, безперервності та ризик-орієнтованого підходу. Зроблено висновок про необхідність подальшої цифровізації контрольних процедур, посилення аналітичних інструментів оцінювання ефективності витрачання бюджетних коштів, а також формування єдиної інформаційної бази для моніторингу закупівель кейтерингових послуг у системі публічних закупівель України.

Посилання

Мілих Б. Р. Фінансовий контроль у сфері публічних закупівель: проблеми та перспективи: кваліфікаційна бакалаврська робота. КНЕУ, 2023. С. 74–85. URL: https://ir.kneu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/7a027ddd-33b0- 431d-b728-2605b80
Воронова Л. К. Фінансове право України : навч. посібник. К. : Правова єдність, 2009. 395 с.
Кучерявенко М. П. Фінансове право : навч. посібник. Х. : «Право», 2010. 288 с.
НАБУ повідомила про підозру фігурантам справи про «яйця по 17 грн» для Міноборони. URL: https://investigator.org.ua/ua/news-2/corruption/274903/?utm_source=chatgpt.com
Скандал із закупівлями Міноборони: фаховий аналіз проблеми. URL: https://texty.org.ua/fragments/108784/skandal-iz-zakupivlyamy-minoborony-fahovyj-analiz- problemy/
Схема "яєць по 17 гривень": НАБУ і САП викрили у Міноборони розкрадання понад 733 млн грн. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2025/04/02/7505672/?utm_source=chatgpt.com
Про Рахункову палату: Закон України від 2 липня 2015 р. № 576-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19/en/ed20211124#Text
Про публічні закупівлі: Закон України від 25 грудня 2015 р. № 922-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text
Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26 січня 1993 р. № 2939-X. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-12#Text
Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р. № 2456-VI. URL: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2456-17 ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Уткіна М.С. Ретроспективний аналіз розвитку інституту фінансового моніторингу в Україні. Наукові інновації та передові технології. 2023. №13(27). С.377–387. doi: 10.52058/2786-5274-2023-13(27)-377-38

СИСТЕМА ПРАВОВИХ ЗАСАД ПРОТИДІЇ ЕКОЛОГІЧНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ В УКРАЇНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

О. В. Цибенко — 2026-04-17

У статті досліджено систему правових засад протидії екологічним правопорушенням в Україні та розкрито функціональне значення адміністративно-правового регулювання у відповідному механізмі. Обґрунтовано, що ця система не зводиться до сукупності окремих заборон, санкцій чи контрольних повноважень, а становить внутрішньо пов’язану нормативно-організаційну конструкцію, у межах якої поєднуються правові принципи, матеріальні та процедурні норми, режими охорони природних об’єктів, компетенція уповноважених органів, інструменти державного екологічного контролю та засоби юридичної відповідальності. Встановлено, що її структурними блоками виступають матеріально-правові, контрольно-наглядові, процедурні, юрисдикційні та інформаційні засади, а системоутворюючу роль у їх функціонуванні відіграють адміністративно-правова охорона і державний екологічний контроль. Показано, що адміністративно-правове регулювання посідає центральне місце у механізмі протидії екологічним правопорушенням, оскільки саме через нього загальні приписи екологічного законодавства трансформуються у конкретні управлінські рішення, форми контролю, процедури фіксації порушень, адміністративні акти, координаційні дії та юрисдикційне реагування. Окрему увагу приділено проблемам нормативного закріплення та практичної реалізації правових засад протидії екологічним правопорушенням. Доведено, що чинний механізм характеризується неповною системністю, фрагментарністю правового регулювання, слабкою узгодженістю між суб’єктами реагування, недостатньою якістю екологічних даних, нерівномірністю правозастосування та недостатньою ефективністю виявлення і притягнення до відповідальності осіб, винних у заподіянні шкоди довкіллю. На цій основі обґрунтовано напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання, пов’язані із систематизацією природоохоронних і деліктних норм, процедурним упорядкуванням адміністративного провадження, інституційним посиленням державного екологічного контролю, переходом до превентивної та ризик-орієнтованої моделі реагування, цифровізацією екологічного моніторингу, гармонізацією національних підходів із європейськими стандартами та виробленням спеціальних процедур документування шкоди довкіллю, заподіяної внаслідок збройної агресії. Зроблено висновок, що лише комплексне оновлення нормативної, інституційної та інформаційної складових може забезпечити перехід від фрагментарного реагування на окремі порушення до цілісної системи правового забезпечення екологічного правопорядку.

Посилання

Остапенко Л., Хомин Д. Адміністративно-правові засади управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2023. Т. 10, № 1 (37). С. 174–179. DOI: 10.23939/law2023.37.174.
Личенко І. Поняття та ознаки адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки в Україні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2017. № 876. С. 163–169.
Сірант М. М. Інструментальна основа механізму адміністративно-правового регулювання забезпечення екологічної безпеки. Публічне право. 2020. № 3 (39). С. 113–122.
Ємець Л. О. Система та склад адміністративних правопорушень в сфері екологічної безпеки. Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». Вип. 1. С. 34–48.
Кідалов С. О., Сніжна В. М. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері охорони навколишнього природнього середовища. Право. Людина. Довкілля. 2021. Т. 12, № 3. С. 119–130. DOI: 10.31548/law2021.03.15.
Манько Г. В. Стадії здійснення адміністративної процедури у сфері захисту довкілля та природних ресурсів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2021. Вип. 65. С. 242–247. DOI: 10.24144/2307-3322.2021.65.44.
Яра О. С., Улютіна О. А., Калмикова О. В. Взаємодія правоохоронних та контролюючих органів у сфері забезпечення екологічної безпеки. Юридичний науковий електронний журнал. 2025. № 11. С. 352–355.
Запольський Д. Є. Нормативна система адміністративно-правового забезпечення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля в Україні. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. 2023. Т. 34 (73), № 6. С. 199–206 DOI: 10.32782/TNU-2707-0581/2023.6/32.
Макаренко Н. А., Макаренко О. Ю. Правове забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Вип. 82, ч. 2. С. 201–209. DOI: 10.24144/2307-3322.2024.82.2.32.
Пустовіт Ю. Ю. Природа та сутність адміністративно-правової охорони. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 6. С. 381–384. DOI: 10.32782/2524-0374/2023-6/89.
Сірант М. М. Поняття та призначення державного екологічного контролю. Аналітично- порівняльне правознавство. 2025. № 4, ч. 2. С. 329–334. DOI: 10.24144/2788-6018.2025.04.2.54.
Марич Х. Мета та завдання адміністративно-правового механізму забезпечення екологічної безпеки в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 10. С. 118–121.
Білан О. В. Адміністративно-правові виклики реалізації екологічної політики України в умовах реформи публічного управління. Аналітично-порівняльне правознавство. 2025. № 6, ч. 2. С. 215–220. DOI: 10.24144/2788-6018.2025.06.2.33.
Мінка Т. П. Шляхи удосконалення адміністративного правового регулювання нагляду та контролю у сфері навколишнього природного середовища. Правові новели. 2024. № 22, т. 2. С. 195–199. DOI: 10.32782/ln.2024.22.2.26.
Baik O. I., Stetsyuk N. V., Yesimov S. S., Tsebenko S. B., Andrusiak I. P. Problem issues regarding legal liability for environmental offenses in Ukraine. Naukovyi Visnyk Natsionalnoho Hirnychoho Universytetu. 2023. № 3. С. 104–110. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Теремецький В. І. Охорона навколишнього природного середовища в Україні: проблеми законодавчого забезпечення. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2014. № 3. С. 210–218.
Теремецький В. І., Шуст Г. П. Публічне управління у сфері використання та охорони земельних ресурсів: зарубіжний досвід та українські реалії. Право і безпека. 2020 № 2. С. 69–75 DOI: 10.32631/pb.2020.2.09.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ У СФЕРІ КЕЙТЕРИНГОВОЇ ДІЛЬНОСТІ

В. Г. Чорна — 2026-04-17

Адміністративна відповідальність за порушення вимог безпечності харчових продуктів у сфері кейтерингової діяльності є одним із ключових інструментів державного впливу на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. В умовах розвитку ресторанного господарства, мобільних форматів обслуговування, доставки та виїзного харчування, питання контролю за дотриманням гігієнічних і технологічних стандартів набуває особливої актуальності, оскільки навіть одиничне порушення умов зберігання, транспортування чи приготування страв може спричинити масові харчові отруєння та значні суспільні ризики. Безпечність харчових продуктів розглядається не лише як виробнича чи комерційна категорія, а як елемент реалізації конституційного права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля та належний рівень охорони здоров'я.

Нормативною основою регулювання у цій сфері є положення Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», який імплементує підходи законодавства Європейського Союзу та закріплює ризик-орієнтовану модель державного контролю. Відповідно до цього закону ключовим суб'єктом відповідальності є оператор ринку харчових продуктів, юридична або фізична особа-підприємець, яка здійснює виробництво, зберігання, транспортування чи реалізацію харчових продуктів. У сфері кейтерингової діяльності оператором виступає власник ресторану, кафе або кейтерингової компанії, який несе первинну і повну відповідальність за безпечність продукції на всіх етапах обігу. Такий підхід відповідає європейській концепції "від лану до столу", згідно з якою саме бізнес несе основний обов'язок гарантувати безпечність харчових продуктів, а держава здійснює нагляд та контроль.

Таким чином, сфера адміністративної відповідальності у кейтеринговій діяльності є складною та багаторівневою системою правового регулювання, що покликана забезпечити баланс між свободою підприємницької діяльності та необхідністю гарантування безпечності харчових продуктів. Її актуальність зумовлена не лише економічним значенням галузі, а передусім високим рівнем суспільної небезпеки можливих порушень та потребою у стабільному функціонуванні механізмів державного контролю.

Адміністративна відповідальність за порушення вимог безпечності харчових продуктів у сфері кейтерингової діяльності виступає важливим елементом механізму забезпечення продовольчої безпеки та захисту прав споживачів. Її реалізація ґрунтується на поєднанні принципу персональної відповідальності оператора ринку, державного ризик-орієнтованого контролю та обов’язковості впровадження системи HACCP як сучасного інструменту управління небезпечними чинниками у харчовому ланцюгу.

Посилання

Коваль А.Ю. Сучасні тренди на ринку громадського харчування. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2022. № 1. С. 17–25. DOI: https://doi.org/10.31388/2220-8674-2022-1-17
Головні тренди кейтерингу. Dzyga Catering. URL: https://dzyga-catering.com.ua/ua/stati/golovni- trendi-kejteringu/
Clarity Project: Платформа публічних закупівель. URL: https://clarityproject.info/
Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 7 грудня 1984 р. №8073-Х. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text
Акредитація лабораторій на відповідність вимогам. ISO 17025. URL: https://labcomplex.com.ua/akreditaciya-laboratorij/akreditaciya-viprobuvalnih-i-kalibruvalnih- laboratorii-na-vidpovidnist-vimogam-iso-17025/ ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів. Закону України від 2014 року №1602-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1602-18#Text
Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів. Закон України від 23.12.1997 № 771/97-ВР. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80#Text
Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин: Закон України від 18 травня 2017 року № 2042-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2042-19#Text
Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року. № 393/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show
Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show
Єдиний веб-портал використання публічних коштів. URL: https://spending.gov.ua/
Яровенко О.Ф. Сучасний стан кейтерингових послуг в Україні. Вісник Національного університету харчових технологій. 2022. № 1. С. 15–20. DOI: https://doi.org/10.37734/2409-6873- 2022-1-15
Чорна І.В. Стан і перспективи розвитку кейтерингових послуг в Україні. Економіка та суспільство. 2023. Вип. 55. С. 168–173. URL: DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-55-22
Мартинович, Н. О., & Сніжко, Ю. І. Проєктне управління як основа забезпечення резильєнтності готельно-ресторанного бізнесу: методичний, прикладний аспект. https://doi.org/10.5281/zenodo.14287854

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ДОВКІЛЛЮ УКРАЇНИ: НАЦІОНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ І МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТИ

С. В. Чорний — 2026-04-17

у статті досліджено актуальні питання відшкодування шкоди, завданої довкіллю України, крізь призму національно-правового та міжнародно-правового регулювання. Обґрунтовано, що екологічна шкода в Україні має системний, довготривалий і багатокомпонентний характер, оскільки охоплює забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, деградацію та хімічне ураження ґрунтів, знищення лісів, ураження природно-заповідного фонду, втрати біорізноманіття та негативний вплив на здоров’я населення. За даними ПРООН із посиланням на Міндовкілля, близько 30% природоохоронних територій України, тобто понад 1,2 млн гектарів, зазнали впливу бойових дій; водночас міжнародні оцінки фіксують значні екологічні наслідки пошкодження промислових, енергетичних і водогосподарських об’єктів, що спричинили численні епізоди забруднення повітря та потенційно серйозного забруднення ґрунтових і поверхневих вод.

Особливу увагу приділено проблемам фіксації та доказування екологічної шкоди. Встановлено, що, попри створення цифрових і інституційних інструментів документування, зокрема ресурсу «ЕкоЗагроза» та координаційних механізмів за участю Міндовкілля, Держекоінспекції й міжнародних партнерів, зберігаються суттєві труднощі, пов’язані з доступом до місць ураження, нестачею єдиних методик оцінки, потребою в сертифікованому польовому обладнанні, а також необхідністю інтеграції зібраних даних у процедури національного та міжнародного відшкодування. Наголошено, що шкода довкіллю не вичерпується матеріальними збитками: вона має прямий вплив на безпеку життя і здоров’я населення через токсичні викиди, потрапляння небезпечних речовин у воду й ґрунт, погіршення санітарно-епідемічного стану територій і руйнування екосистемних послуг. Зроблено висновок, що ефективне відшкодування такої шкоди потребує узгодження внутрішніх процедур обліку, оцінки та стягнення збитків із міжнародними механізмами відповідальності, а також удосконалення доказової бази для майбутніх компенсаційних вимог.

Посилання

The toxic legacy of the Ukraine war. URL: https://www.unep.org/news-and-stories/story/toxic-legacy- ukraine-war ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО
The Environmental Impact of the Conflict in Ukraine: A Preliminary Review. URL: https://www.unep.org/resources/report/environmental-impact-conflict-ukraine-preliminary-review
Kucher, A. (2022). Methodology for assessing damages and losses caused by the armed aggression to the land fund and soils: problems and directions of improvement. Journal of Innovations and Sustainability, 6(2), 10. URL: https://doi.org/10.51599/is.2022.06.02.10
Assessing Environmental Damage in Ukrain. URL: https://ceobs.org/wp- content/uploads/2024/02/Assessing-Environmental-Damage-in-Ukraine.pdf
Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/326-2022-%D0%BF#Text

ШЛЯХИ ПОСИЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ БОРОТЬБИ З РОЗПАЛЮВАННЯМ У СУСПІЛЬСТВІ ВОРОЖНЕЧІ ТА НЕНАВИСТІ ТА ПОРУШЕННЯМ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН

С. Г. Киренко — 2026-04-17

У статті розглядаються питання кримінально-правової боротьби з розпалюванням у суспільстві різного роду ворожнечі та ненависті та посяганнями на рівноправність громадян. Автор досліджує проблеми законодавчого та правозастосовного характеру, що виникають у цій сфері, та пропонує шляхи їх вирішення.

Пропонується, зокрема, передбачити у новій статті 161-1 КК України розпалювання ворожнечі та ненависті у якості окремого кримінального правопорушення, залишивши при цьому у ст. 161 питання боротьби з порушенням рівноправності громадян. Нова редакція ст. 161 («Порушення рівноправності людини та громадянина»), як і запропонована ст. 161-1 («Розпалювання ворожнечі та ненависті»), враховують цілий ряд специфічних моментів, які притаманні відповідним суспільно небезпечним діянням, і яким зараз законодавець не приділяє належної уваги. Також у роботі вказується на необхідність запобігання подвійному інкримінуванню при кваліфікації випадків умисного заподіяння смерті людини як одного з тяжких наслідків як розпалювання ворожнечі та ненависті, так і порушення рівноправності людини та громадянина. Звертається увага на неприпустимість існування в законодавстві та правозастосовній практиці випадків дискримінації людини та громадянина, які прямо суперечать нормам Конституції та Кримінального кодексу України.

Посилання

Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України. К.: Атіка, 2003. 144 с.
Киренко С.Г. Кримінально-правовий аспект боротьби з проявами нетерпимості та дискримінації в суспільстві. Юриспруденція: теорія і практика. 2006. № 10 (24). С. 13-19.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. 11-те вид., переробл. та допов. К.: ВД «Дакор», 2019. 1384 с.
Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Відп. ред.: В.І. Шакун та С.С. Яценко. К.: Фіта, 1995. 864 с.
Киренко С. Проблеми кримінально-правової оцінки психічного насильства. Слово Національної школи суддів України. 2021. № 1 (34). С. 128-139. DOI 10.37566/2707-6849-2021- 1(34)-11

ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА У ПРОЦЕДУРІ СКАСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ЗА ПРИЗОВОМ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, НА ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД ТА/АБО ВІЙСЬКОВОЇ СДУЖБИ ЗА КОНТРАКТОМ ОСІБ РЯДОВОГО, СЕРЖАНТСЬКОГО І СТАРШИНСЬКОГО ТА ОФІЦЕРСЬКОГО СКЛАДУ

М. О. Карпенко — 2026-04-17

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався. Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України стала викликом для всіх громадян нашої країни, державних інституцій, які мають забезпечити її стале функціонування та боротьбу з ворогом у цей складний період. Суспільство зіштовхнулося з потребою формування значного людського ресурсу задля захисту Вітчизни, зокрема мобілізаційного.

Реагуючи на відповідні запити, законодавець постійно трансформує чинне законодавство з метою створення комплексного дієвого механізму протидії збройної агресії. Не є виключенням і кримінальне процесуальне. Одним з таких кроків стало запровадження в Кримінальному процесуальному кодексі України процедури скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу. Проте, у цій процедурі підлягає науковій оцінці правомірність наявності у прокурора імперативних повноважень ініціювати перед слідчим суддею або судом питання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, обвинуваченому для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу згідно ч. 1 ст. 616 Кримінального процесуального кодексу України.

У статті аналізується відповідність нововведень гарантіям дотримання прав, свобод та інтересів особи в кримінальному провадженні.

Посилання

Закон України від 15 березня 2022 року № 2125-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав» // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125- 20/ed20240516#n8 Text (дата звернення: 03.02.2026).

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ УКРАЇНИ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

О. В. Кравчук — 2026-04-17

У статті досліджуються основні засади та напрями державної політики України у сфері судової експертизи. Розглядається проблема реформування механізмів державного управління судово-експертною діяльністю в Україні. Автори підкреслюють, що від часу здобуття незалежності ця сфера стала предметом особливої уваги держави, що зумовило прийняття низки нормативно-правових актів програмно-концептуального характеру. Судова експертиза визнається важливою, самостійною та незалежною інституцією, яка забезпечує доказову базу правосуддя.

Розглянуто аспекти становлення експертних інституцій, нормативно-правове забезпечення, сучасні виклики та перспективи розвитку. Особливу увагу приділено питанням незалежності експертів, науково-технічної модернізації та інтеграції у європейський правовий простір.

Посилання

Форіс Ю., Виноградова В., Гаврилюк Н. До питання взаємодії судових експертів державних спеціалізованих судово-експертних установ України з мережею Інтернет. Судова експертиза, (2), 2025. С. 102 – 112. https://doi.org/10.32782/forensic.science.2025.2.15
Беззубов Д. О., Алієв Р. В., Возник М. В. Нормативно-правове регулювання судово-експертної діяльності в Україні в Умовах війни. DICTUM FACTUM. № 2(16). 2024. С. 325 – 340. URL : https://df.duit.in.ua/index.php/dictum/article/view/371 (дата звернення: 25.02.2026).
Романюк І. С. Нормативно-правові основи експертної діяльності в Україні. Право і Суспільство. №2. 2025. С. 758 – 765. URL : https://www.pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2025/2_2025/104.pdf (дата звернення: 28.02.2026).
Хомутенко В. П., Хомутенко А. В. Проблематика фінансового забезпечення судово- експертних установ Міністерства юстиції України. Актуальні питання судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану та повоєнний період : матеріали всеукраїнської наук.- практ. конф. (Одеса-Львів, 28 вересня 2022 року). 2022. С. 166 – 170. URL : http://expertise.odessa.ua/wp- content/uploads/2025/02/%D0%A5%D0%BE%D0%BC%D1%83%D1%82%D0%B5%D0%BD%D 0%BA%D0%BE12_2022.pdf (дата звернення: 04.03.2026).
Лебеденко А. Ю. Бюджетне фінансування як основа фінансового забезпечення судово- експертної діяльності. Галицький економічний вісник. 2023. Том 85. № 6. С. 122–131. URL : https://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/44101 (дата звернення: 01.03.2026).
Кононенко Л., Маліновська І., Коротков І. Кадрове забезпечення судово-експертної діяльності в умовах цифровізації: проблеми та шляхи вирішення. Судова експертиза: європейська інтеграція та цифрова трансформація: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, Кишинів, Київ, Одеса, 5 листопада 2025 року) : тези доповідей. Львів : Видавництво «Растр 7», 2025. С. 179 – 181. URL : https://dspace.ksaeu.kherson.ua/handle/123456789/11701 (дата звернення: 01.03.2026).
Петрова І., Давиденко Д. Характеристика форм і методів управління кадрами в судово- експертних установах України. Право та інноваційне суспільство. № 2 (25). (2025). С. 96 – 110. URL : https://apir.org.ua/lais/uk/article/view/489/405 (дата звернення: 28.02.2026).
Купчак М. Я. Підвищення ефективності судово-експертної діяльності в Україні в умовах воєнного стану. Судово-експертна діяльність: збереження наукового та кадрового потенціалу в умовах воєнного стану : IV Всеукраїнський форум судових експертів (м. Львів, 7 червня 2024 р.). Одеса : Видавництво «Юридика», 2024. С. 205 – 208. URL : https://ndekc.lviv.ua/pdf/law.pdf (дата звернення: 10.03.2026).
Курінний Є. В. Судово-експертна модель України: поняття та основні характеристики. Судово- експертна діяльність: збереження наукового та кадрового потенціалу в умовах воєнного стану : IV Всеукраїнський форум судових експертів (м. Львів, 7 червня 2024 р.). Одеса : Видавництво «Юридика», 2024. С. 209 – 212. URL : https://ndekc.lviv.ua/pdf/law.pdf (дата звернення: 10.03.2026).
Гайченко А. Сфера експертного забезпечення правосуддя в умовах європейської інтеграції. Forensic Science, № 1. 2025. С. 7 – 12. URL : https://share.google/WxJbZwCLmxvgHJV7Y (дата звернення: 10.03.2026).
Мисковець Н. О. Судова експертиза: перспективи розвитку та окремі аспекти можливих змін. Судова експертиза: перспективи розвитку та окремі вектори змін : V Всеукраїнський форум судових експертів (м. Львів, 6 червня 2025 р.). Одеса : Видавництво «Юридика», 2025. С. 335 – 338. URL : https://ondise.minjust.gov.ua/wp- content/uploads/2025/08/forum_ondise_law__2025.pdf (дата звернення: 10.03.2026).
Савченко. І., Сидоренко. О. Штучний інтелект як інструмент у вирішенні завдань судової експертизи. Судова експертиза, (2), 2025. С. 89–96. https://doi.org/10.32782/forensic.science.2025.2.13.
Кішко Д. Цифровізація судово-експертної діяльності в умовах війни як шлях забезпечення безперервної роботи експертних установ. Досвід і проблеми судово-експертної діяльностів умовах воєнного стану в Україні : матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф., Львів, Київ, Одеса 28 вересня 2023 р., 2023. С. 23–28. URL: http://ndekc.lviv.ua/pdf/a05122023.pdf (дата звернення: 28.02.2026).
Овсянникова І. М., Степанова О. В. Цифрова трансформація судової експертизи в умовах інформаційного суспільства. Судова експертиза: перспективи розвитку та окремі вектори змін : V Всеукраїнський форум судових експертів (м. Львів, 6 червня 2025 р.). Одеса : Видавництво «Юридика», 2025. С. 346 – 349. URL : https://ondise.minjust.gov.ua/wp- content/uploads/2025/08/forum_ondise_law__2025.pdf (дата звернення: 11.03.2026).
Абрамов В., Арнаут Т. Діджиталізація в судовій експертизі України: нові можливості та історичний розвиток. Діджиталізація судово-експертної науки в умовах воєнного стану : зб. мат-лів Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 8 листоп. 2024 р.). Харків : ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», 2024. С. 41–43.
Кравчук О. В., Копанчук В. О., Остапчук М. О. Законодавче регулювання судово-експертної діяльності в Україні. Університетські наукові записки, 2023, № 5 (95), С. 37-48. URL : https://share.google/xe1Qs2XPxAfkXntXB (дата звернення: 10.03.2026).
Паламарчук Г. В. Щодо проблемних питань судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану. Судово-експертна діяльність: збереження наукового та кадрового потенціалу в умовах воєнного стану : IV Всеукраїнський форум судових експертів (м. Львів, 7 червня 2024 р.). Одеса : Видавництво «Юридика», 2024. С. 288 – 290. URL : https://ndekc.lviv.ua/pdf/law.pdf (дата звернення: 10.03.2026).

ЗОВНІШНЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ ТА ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ З МІЖНАРОДНОЮ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЮ ПОЛІТИКОЮ

М. О. Красій — 2026-04-17

У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз зовнішньої кримінально-правової політики України як самостійного напряму державної політики в умовах повномасштабної збройної агресії рф, євроінтеграційних процесів та трансформації міжнародного кримінального права. Обґрунтовано, що активізація участі України в діяльності Міжнародного кримінального суду, створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії та посилення міжнародного кримінально-правового співробітництва актуалізують потребу у чіткому теоретичному осмисленні цілей і завдань зовнішньої кримінально-правової політики та їх співвідношення з міжнародною кримінально-правовою політикою.

Проаналізовано доктринальні підходи до розуміння категорій «мета», «ціль» і «завдання» кримінально-правової політики та доведено необхідність їх концептуального розмежування. Запропоновано авторське бачення співвідношення цих категорій.

Обґрунтовано, що зовнішня кримінально-правова політика України не зводиться до похідної від міжнародної кримінально-правової політики, а виступає її національною проекцією, сформованою з урахуванням державних інтересів, зовнішньополітичних пріоритетів та особливостей національної правової системи. Визначено основні завдання зовнішньої кримінально-правової політики України, зокрема гармонізацію кримінального законодавства з міжнародними стандартами, виконання міжнародно-правових зобов’язань, забезпечення невідворотності відповідальності за міжнародні злочини та активну участь у міжнародних механізмах кримінальної юстиції.

Зроблено висновок, що чітке розмежування цілей і завдань дозволяє розкрити внутрішню логіку зовнішньої кримінально-правової політики України, підвищити ефективність її реалізації та забезпечити баланс між імплементацією міжнародних зобов’язань і збереженням кримінально-правового суверенітету держави.

Посилання

Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього: Закон України від 21.08.2024 р. № 3909-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3909-20#Text (дата звернення 03.01.2026).
Про ратифікацію Угоди між Україною та Радою Європи про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України: Закон України від 15.07.2025 р. № 4518-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4518-20#n2 (дата звернення 13.01.2026).
Литвак О.М. Держава і злочинність: монографія. Київ: Атіка, 2004. 304 с.
Шинкарук В. І. Філософський словник. Київ: УРЕ, 1986. 800 с.
Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда, А.А. Бурячок та ін. Т. 3. «З». Київ: Наукова думка, 1972. 741 с.
Сучасний тлумачний словник української мови: 100 000 слів / за заг. ред. доктора філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. Харків: ВД «ШКОЛА», 2009. 1008 с.
Сокуренко В. В. Новітні вимоги до правового регулювання протидії злочинності. Кримінально- правове забезпечення сталого розвитку України в умовах глобалізації: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 12-13 жовтня 2017 р.). м. Харків, 2017. С. 66-69.
Стрельцов Є. Л. До концептуальних засад нової редакції кримінального кодексу України: принципове положення. Концептуальні засади нової редакції кримінального кодексу України: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 17-19 жовтня 2019 р.). м. Харків, 2019. С. 38-41.
Козич І. В. Співвідношення функцій кримінально-правової політики з її цілями та завданнями. Право та суспільство. 2020. Т. 1. С. 42-51.
Борисов В. І., Фріс П. Л. Засади сучасної кримінально-правової політики України. Питання боротьби зі злочинністю. 2014. Вип. 27. С. 30-38.
Музика А., Лящук Є. Міжнародна кримінально-правова політика, як новий науковий напрямок. Право України. Київ. 2010. № 9. С. 81-89.
Politique criminelle et droit penal dans one Europe en transformation. Conseil del’Europe. Mars PР. 7-38.
Антонюк А. Б., Русецька В. А. Міжнародна кримінальна політика: її поняття та цілі. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 9. С. 319-322. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2020-9/78
Декларація тисячоліття ООН, затверджена Резолюцією 55/2 від 8.09.2000 р. https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitdecl.shtml (дата звернення: 13.01.2026).

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПОЧАТКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ДО ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ЗАХОДІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ

В. В. Охріменко — 2026-04-17

Інститут кримінального провадження щодо юридичної особи є інноваційним впровадженням кримінального процесуального законодавства. Попри широку когорту опонентів його існування в кримінальному процесі, намагання нашої держави стати рівноправним членом європейської спільноти та інтереси суспільства зумовили його появу в чинному правовому полі України.

Наразі кримінальне-процесуальне законодавство передбачає реалізацію двох порядків початку досудового розслідування у такому виді проваджень, а саме:

1) кримінальне провадження щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально- правового характеру, що передбачає обов’язкове встановлення фізичної особи, дії або бездіяльність якої підпадають під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України;

2) кримінальне провадження щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально- правового характеру в спеціальному порядку, який не потребує обов’язкового встановлення фізичної особи, дії або бездіяльність якої підпадають під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України.

У статті зроблений аналіз початку досудового розслідування в другому різновиді провадження. Аналіз положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить про її суттєву диференціацію у порівнянні із загальним порядком. Простежується особливості підстав та умов прийняття відповідного рішення, кола суб’єктів, які уповноважені на це. Викликає науковий інтерес й оцінка спроможності прокурора без отримання попередніх відомостей про наявність підстав та умов до початку кримінального провадження розпочинати досудове розслідування у кримінальному провадження щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку. У сукупності все це підштовхує до наукового пошуку та розв’язання проблематики, пов’язаної з початком досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку.

За наслідком опрацювання відповідного напряму дослідження зроблені пропозиції щодо внесення змін у чинне законодавство України.

Посилання

Вапнярчук В. В. Теорія і практика кримінального процесуального доказування: монографія. Харків. Юрайт, 2017. 408с.
Гловюк І.В., Степаненко А.С. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» у кримінальному провадженні. Правова позиція. 2018. № 1(20). С. 13-20. URL https://www.academia.edu/37933623/
Городецька М.С. Застосування стандартів доказування у кримінальному проваджені. Українська поліцеїстика: теорія, законодавство, практика. 2021. № 2(2). С. 67-74.
Степаненко А.С. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» у кримінальному провадженні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. / Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». Одеса, 2017. 23с.
Сокалюк В. П. Існуючи стандарти доказування та внутрішнє переконання судді при ухваленні рішень по справі. Південноукраїнський правничий часовий правопис. 2024. № 1. С. 182-189

АУДІО-, ВІДЕОКОНТРОЛЬ МІСЦЯ: ПРОЦЕСУАЛЬНІ МЕЖІ ТА ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРАВ ОСОБИ

В. О. Романов — 2026-04-17

Статтю присвячено аналізу статті 270 Кримінального процесуального кодексу України, яка регулює аудіо-, відеоконтроль місця як різновид негласних слідчих (розшукових) дій. У статті зосереджено увагу на трьох взаємопов’язаних питаннях: сутності цієї дії, її розмежуванні з близькими за змістом процесуальними інструментами та передумовах використання результатів негласної фіксації як допустимих доказів. Початковою тезою взято те, що публічно доступне місце не виключає приватності автоматично. Тому судовий дозвіл за статтею 270 КПК України не може бути формальним: слідчий суддя має перевірити тяжкість злочину, зв’язок обраного місця з предметом доказування, неможливість одержати потрібні відомості іншим способом і відповідність такого втручання меті кримінального провадження. Окремо показано, що статтю 270 КПК України не варто змішувати зі статтями 260, 267 і 269 КПК України, оскільки вони відрізняються за об’єктом спостереження, просторовими межами та процесуальною метою. Проаналізовано порядок фіксації результатів, їх передання прокурору, відкриття стороні захисту та оцінку судом допустимості. Доведено, що слабкими місцями практики залишаються надто широкі формулювання в клопотаннях, нечітке визначення статусу місця, підміна однієї негласної дії іншою та несвоєчасне розкриття процесуальних документів, які стали підставою для втручання. Зроблено висновок, що аудіо- відеоконтроль місця є допустимим процесуальним засобом лише тоді, коли його межі чітко окреслено ще на стадії звернення до слідчого судді, а сторона захисту згодом отримує реальну можливість перевірити законність і надійність одержаних матеріалів. Правову основу становлять положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, КПК України, міжвідомча Інструкція 2012 року, праці українських і англомовних дослідників та узагальнення Верховного Суду.

Посилання

Кучинська О. П., Фулей Т. І., Баришніков В. В. та ін. Коментар судової практики у кримінальному судочинстві / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, О. В. Капліної. Київ, 2020.
Леонов Б. Д., Челпан Ю. В., Степанов В. А. Поняття та ознаки аудіо-, відеоконтролю місця. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 6. С. 258-264.
Кікінчук В. В. Огляд судової практики з питань проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2024. Т. 32. № 2. С. 710-724. https://doi.org/10.32631/vca.2024.2.60
Погорецький М. А., Іскендеров Е. Ф. Роль прокурора при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Вісник кримінального судочинства. 2022. № 3-4. С. 47-58.
Гловюк І., Завтур В., Зіньковський І., Павлик Л. Обґрунтування правомірності обмеження прав людини в Україні під час досудового розслідування. Social and Legal Studios. 2024. Т. 7. № 2. С. 130-139.
Скрипник А., Тітко І. Пропорційність втручання та баланс публічного і приватного інтересів при таємному збиранні доказів у кримінальному провадженні. Теорія і практика правознавства. 2024. № 2 (26). С. 161-181. https://doi.org/10.21564/2225-6555.2024.26.313485
Бабіков О. Допустимість доказів, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, поза межами досудового розслідування у кримінальному провадженні. Підприємництво, господарство і право. 2022. № 12. С. 47-51.
Коваленко В. В. Кримінально-процесуальні засоби дослідження доказів у провадженнях слідчого судді. Visegrad Journal on Human Rights. 2024. № 3. С. 108-114. DOI 10.32782/2786- 9156.109.1.174-182
Верховний Суд. Огляд судової практики Верховного Суду про відкриття матеріалів іншій стороні. 2025.
Сергєєва Д. Б., Корильчук С. Т. Проблеми реалізації засади верховенства права під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Вісник кримінального судочинства. 2025. № 3-4. С. 148-167. https://doi.org/10.59835/2413-5372.2025.3- 4/148-167

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО ЯК ФОРМА ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

І. А. Ботнаренко — 2026-04-17

Стаття присвячена аналізу змісту сексуального насильства як однієї з найбільш латентних і суспільно небезпечних форм домашнього насильства. Актуальність теми підсилюється зростанням рівня домашнього насильства в умовах воєнного стану, що пов’язано з підвищеним рівнем стресу, соціально-економічною нестабільністю, вимушеним переміщенням населення та тривалим перебуванням членів сім’ї в обмеженому просторі. Розглянуто наукові та законодавчі підходи щодо розуміння поняття сексуального насильства. В результаті детального аналізу наукових дефініцій, дістали свій подальший розвиток основні його ознаки, які визначають юридичну, соціальну та психологічну сутність цього явища. Зроблено спробу опису спільних та відмінних ознак сексуального та психологічного насильства, які, на переконання автора, можна назвати розмежувальними кваліфікаційними ознаками. Сформульовано авторське визначення поняття «сексуальне насильство» в контексті домашнього насильства, що створює основу для подальших досліджень, розроблення ефективних механізмів запобігання та протидії сексуальному насильству в сім’ї і забезпечення комплексного захисту прав потерпілих осіб.

Посилання

Всесвітня організація охорони здоров’я. Підвищення ефективності реагування систем охорони здоров’я на потреби жінок, які зазнали домашнього насильства, насильства за ознакою статі, в тому числі сексуального насильства: посібник для керівників органів і закладів охорони здоров’я. Копенгаген: Європейське регіональне бюро ВООЗ; 2025. Ліцензія: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
Про запобігання та протидію домашньому насильству : Закон України від 7 грудня 2017 р. № 2229‑VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19/ed20200101#Text.
Ребрик О. За час великої війни в Україні зросла кількість випадків сексуального та домашнього насильства, особливо проти дітей. URL: https://hromadske.radio/news/2024/11/11/za-chas- velykoi-viyny-v-ukraini-zrosla-kilkist-vypadkiv-seksualnoho-ta-domashnoho-nasylstva-osoblyvo- proty-ditey
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) від 11 травня 2011 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001-11#Text.
Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25 жовтня 2007 р.: ратиф. з заявами Законом № 4988-VI від 20.06.2012 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927#Text.
Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text.
Перунова О. Відмінність сексуальних домагань від інших правопорушень сексуального характеру у контексті адміністративного законодавства. Адміністративне право і процес. 2024. № 3. С. 21–31. DOI https://doi.org/10.17721/2227-796X.2024.3.02.
Injury Center: Violence Prevention. U.S. Centers for Disease Control and Prevention. URL: http://www.cdc.gov/ violenceprevention/sexualviolence/ definitions.html.
Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій: Закон України від 20 листопада 2024 року № 4067-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4067-20#Text.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.
Шугало А. Я. Кримінальна відповідальність за домашнє насильство в Україні. Дисертація на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право. Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2025. 229 с.
Дудоров О. О., Хавронюк М. І. Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі (науково-практичний коментар новел Кримінального кодексу України) / за ред. М.І. Хавронюка. К. : Ваіте, 2019. 288 с.
Косенко С. С. Насильство в сім’ї, його види та мотиви. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. 2015. Вип. 28. С. 164–167.
Насильство в сім’ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання : навчально- методичний посібник / Уклад. : А. В. Запорожцев, А. В. Лабунь, Д. Г. Заброда, І. В. Басиста, І. В. Дроздова, В. О. Брижик, О. М. Мусієнко. Київ, 2012. 246 c.
Грищенко А. Л. Проблемні питання кваліфікації сексуального насильства як форми домашнього насильства. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2022. № 1. Том 33 (72). С. 70–74. DOI https://doi.org/10.32838/TNU-2707-0581/2022.1/13.
Виноградов А. К. Поняття та види насильства в сім’ї в Україні. Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 1. С. 50–53.
Величко Д. М., Шевченко В. В. Домашнє насильство та способи його запобігання. Часопис Київського університету права. 2021. № 2. С. 263–266. DOI: 10.36695/2219-5521.2.2021.53.
Актуальні проблеми сімейного насильства : монографія / Перцева Т. О., Огоренко В. В., Кожина Г. М., Зеленська К. О., Носов С. Г., Терьошина І. Ф., Гненна О. М., Мамчур О. Й., Тимофєєв Р. М., Шорніков А. В.; за заг. ред. проф. Т. О. Перцевої та проф. В. В. Огоренко. Дніпро, 2021. – 188 с.
Гумін О. М. Кримінальна насильницька поведінка проти особи : монографія. Львів : ЛьвДУВС, 2009. 360 с.
Омецинська В. Ю. Кримінально-правова охорона статевої свободи та статевої недоторканості дитини: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Львів, 2019. 265 с.
Дудоров О.О. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (основні положення кримінально-правової характеристики) : практ. порадник. Сєвєродонецьк : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2018. 92 с.
Сушик Н. Сутність, види, фактори виникнення насильства над дітьми в сім’ї. Дитинство без насилля: суспільство, школа і сім’я на захисті прав дітей: збірник матеріалів Міжнар. наук.- практ. конф. (м. Тернопіль, 29–30 квіт. 2014 р.). / ТНПУ; за заг. ред. О. Кікінежді. Тернопіль: Стереоарт, 2014. 802 с. С. 385–388. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/153579867.pdf.
Тичина Д. М. Запобігання домашньому насильству в Україні: монографія. Київ: «Видавництво Людмила», 2023. 612 с.
Декларація громадянського суспільства про сексуальне насильство від 2019 р.. URL: https://4genderjustice.org/wp-content/uploads/2019/11/EnglishCivil-Society-Declaration-on-Sexual Violence.pdf.
Організаційно-правові засади протидії домашньому насильству: метод. рек. / І. А. Ботнаренко, О. В. Максименко, Д. М. Тичина. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2022. 40 с.
Дядічко В. І. Дискусійні аспекти регламентації поняття «сексуальне насильство» за кримінальним законодавством України. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 4. С. 475–477. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2023-4/115.
Козирєв М. П. Насильство у сім’ї як соціально-психологічна проблема. Соціально-правові студії. 2020. Випуск 3 (9). С. 202–207. DOI 10.32518/2617-4162-2020-3-202-207.

ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ НА РЕАЛІЗАЦІЮ ІНСТИТУТУ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПОТЕРПІЛОГО

Г. В. Муляр — 2026-04-17

У статті здійснено комплексний аналіз впливу цифровізації кримінального провадження на реалізацію інституту представництва потерпілого. Досліджено теоретико- правові засади цифровізації кримінального процесу, процесуальний статус потерпілого та його представника, а також особливості використання електронних інструментів у кримінальному судочинстві. Визначено основні переваги цифровізації, зокрема підвищення доступності правосуддя та ефективності процесуальної діяльності, а також окреслено проблеми її впровадження, пов’язані з нормативною неврегульованістю, технічними обмеженнями та ризиками порушення прав учасників провадження. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства України.

Посилання

Котлярова І. Ю. Цифрова ера правової діяльності: виклики, перспективи та правові межі трансформації правничої праці. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2025. № 49. С. 154–170. URL: https://doi.org/10.33216/2218-5461/2025-49-1-154-170 (дата звернення: 22.03.2026).
Волошанівська Т. В. Цифровізація кримінального провадження як дієвий інструмент відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження. Juridical scientific and electronic journal. 2025. № 3. С. 693–697. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2025-3/168 (дата звернення: 22.03.2026).
Кримінальний процесуальний кодекс України : Кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI : станом на 4 берез. 2026 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 22.03.2026).
Каланча І. Алгоритм електронного кримінального провадження. Law. State. Technology. 2024. № 4. С. 69–74. URL: https://doi.org/10.32782/lst/2024-4-13 (дата звернення: 22.03.2026).
Нікішев О. В. Цифрові (електронні) докази у кримінальному провадженні в умовах надзвичайних правових режимів. Право.UA. 2025. № 1. С. 365–371. URL: https://doi.org/10.71404/law.ua.2025.1.54 (дата звернення: 22.03.2026).
Попович Р. А. Правові гарантії реалізації процесуальних прав потерпілого на стадії судового розгляду. Європейський правничий часопис. 2024. С. 107–113. URL: https://doi.org/10.36919/3041-1149(print).3.2024.107-113 (дата звернення: 22.03.2026).
Попович Р. А., Семенов В. В. Представництво інтересів потерпілого в кримінальному процесі. Європейський правничий часопис. 2025. С. 194–200. URL: https://doi.org/10.36919/3041- 1149(print).8.2025.194-200 (дата звернення: 22.03.2026).
Герасимчук О. П. Професійний захист прав потерпілого. Адвокат. 2008. № 2. С. 44–48.
Варивода І. Впровадження ідеї електронного суду в кримінальному судочинстві. International journal «law & society». 2024. № 10. С. 3–6.
Слотвінська Н., Слобода Н. Особливості дистанційного кримінального провадження в умовах воєнного стану. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки”. 2023. № 3. С. 213–220.
Фігурський В. М. Докази в електронній формі у кримінальному провадженні. Galician studies law sciences. 2023. № 4. С. 97–105. URL: https://doi.org/10.32782/galician_studies/law-2023-4-14 (дата звернення: 22.03.2026).
Метелев О. Окремі проблеми цифровізації у кримінальному процесі. Прикарпатський юридичний вісник. 2022. № 3. С. 90–94.

МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ ЯК МЕХАНІЗМ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

С. Ю. Задерейко — 2026-04-17

У статті досліджено міжнародне правосуддя як один із ключових механізмів притягнення до відповідальності за воєнні злочини в умовах сучасних збройних конфліктів. Обґрунтовано, що міжнародне правосуддя виконує не лише каральну, а й превентивну, компенсаційну та стабілізаційну функції, оскільки сприяє відновленню справедливості, захисту прав потерпілих, утвердженню принципу невідворотності покарання та зміцненню міжнародного правопорядку. Проаналізовано інституційні та нормативні засади діяльності міжнародних судових установ, насамперед Міжнародного кримінального суду, спеціальних та змішаних трибуналів, а також окремі механізми універсальної юрисдикції держав у справах про міжнародні злочини.

Особливу увагу приділено сучасним викликам, що ускладнюють ефективність міжнародного правосуддя, серед яких: обмеженість юрисдикції міжнародних судових інституцій, політична залежність процесів міжнародного переслідування, складність збору та фіксації доказів у зоні бойових дій, тривалість судових процедур, проблеми виконання рішень міжнародних судів, а також недостатня узгодженість між національними та міжнародними механізмами кримінального переслідування. Встановлено, що в умовах зростання кількості збройних конфліктів і масових порушень міжнародного гуманітарного права особливого значення набуває потреба вдосконалення інституційної архітектури міжнародного кримінального правосуддя та посилення співпраці держав із міжнародними судовими органами.

Зроблено висновок, що перспективи розвитку міжнародного правосуддя пов’язані з розширенням можливостей міжнародних і гібридних трибуналів, удосконаленням процедур документування воєнних злочинів, забезпеченням реальної участі потерпілих у судових процесах, посиленням ролі національних судів у реалізації принципу комплементарності, а також створенням спеціальних міжнародних механізмів для розгляду злочину агресії. Доведено, що ефективне міжнародне правосуддя є необхідною передумовою не лише покарання винних, а й довгострокового миру, відновлення довіри до права та недопущення повторення найтяжчих міжнародних злочинів.

Посилання

Rome Statute of the International Criminal Court. https://www.ohchr.org/en/instruments- mechanisms/instruments/rome-statute-international-criminal-court
Sharon Weill, Kim Thuy Seelinger and Kerstin Bree Carlson Theorizing empirical court research: The test case of the trial of Hissène Habré. International Review of the Red Cross , Vol. 103. Рp. 1073 – 1081. DOI: https://doi.org/10.1017/S1816383122000182
Christine Schwöbel-Patel The ‘Ideal’ Victim of International Criminal Law Free. European Journal of International Law, Vol. 29, Issue 3. Рр. 703–724. DOI: https://doi.org/10.1093/ejil/chy056
Barrie Sander The expressive turn of international criminal justice: A field in search of meaning. Leiden Journal of International Law. Vol. 32, Issue 4. Рр. 851 – 872. DOI: https://doi.org/10.1017/S0922156519000335
Richard Clements, Christine Schwöbel-Patel and Leila Ullrich Introduction to the Symposium on International Criminal Law's Critical Aftermaths. AJIL Unbound. Vol. 119, 2025. Рp. 42 – 47. DOI: https://doi.org/10.1017/aju.2025.12
Jeremy Julian Sarkin, Author Notes Why the International Criminal Court Should Apply Restorative Justice and Transitional Justice Principles to Improve the Impact of Its Criminal Trials on Societies around the World. International Journal of Transitional Justice. Vol. 19, Issue 2. Pр. 260–278. DOI: https://doi.org/10.1093/ijtj/ijaf005

MARITIME AUTONOMOUS SURFACE SHIPS AS A NEW CHALLENGE FOR THE DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL MARITIME LAW

M. Klyuyeva — 2026-04-17

The article is devoted to the study of Maritime Autonomous Surface Ships (MASS) as a new challenge for the development of international maritime law in the context of digitalization and the implementation of artificial intelligence technologies. The prerequisites for the emergence and active implementation of MASS in the field of international maritime transport, as well as their potential economic and operational advantages, are analyzed. It is established that the automation of shipping is accompanied by significant transformations of traditional legal approaches, particularly regarding the role of the crew, maritime safety requirements, and vessel management functions. Special attention is paid to the activities of the International Maritime Organization (IMO) in the development of a regulatory framework for MASS, including the Regulatory Scoping Exercise and the development of the MASS Code. The classification of levels of vessel autonomy and their impact on the formation of the legal regime of operation is examined.

Key legal challenges in the regulation of autonomous shipping are identified, including the uncertainty of the legal status of the crew and the remote operator, the absence of clear rules on liability for the actions of autonomous systems, and the need to adapt international conventions to new realities. Attention is also given to cybersecurity issues, as autonomous vessels become complex cyber-physical systems vulnerable to cyber threats.

It is substantiated that the implementation of autonomous shipping requires a comprehensive revision of international legal norms, the development of new approaches to the allocation of liability among operational actors, and the creation of a unified international regulatory regime. It is concluded that harmonization at the global level is necessary to ensure maritime safety, environmental protection, and the efficient functioning of international maritime transport.

Посилання

Veremchuk V. S., Mizhnarodno-pravovi aspekty ekspluatatsii avtonomnoho morskoho sudna: postanovka pytannia. Prava derzhava. №50, 2023. DOI: https://doi.org/10.18524/2411- 2054.2023.50.280272
Argyro Kepesedi. Maritime Autonomous Surface Ships: A critical 'MASS' for legislative review. URL: https://unctad.org/news/transport-newsletter-article-no-97-fourth-quarter-2022 (Date of access: 15.03.2026)
Roly McKie. Maritime Autonomous Surface Ships (MASS) and SAR/ URL: https://www.international- maritime-rescue.org/news/maritime-autonomous-surface-ships-mass-and-sar (Date of access: 16.03.2026)
Press release: MSC 109 makes progress on development of MASS Code. URL: https://safety4sea.com/msc-109-makes-progress-on-development-of-mass-code/ (Date of access: 15.03.2026)
Press release. Autonomous Shipping. URL: https://www.imo.org/ru/mediacentre/hottopics/pages/autonomous-shipping.aspx (Date of access: 16.03.2026)
Press release. Joint MSC-LEG-FAL Working Group on Maritime Autonomous Surface Ships (MASS- JWG) 2nd session. URL: https://www.imo.org/ru/mediacentre/meetingsummaries/pages/joint-msc- leg-fal-working-group-on-maritime-autonomous-surface-ships-%28mass%29-.aspx (Date of access: 17.03.2026)
Krasnikova O. Trends in the Transformation of International Maritime Law as a Consequence of the Introduction of Autonomous Ships. Yurydychnyi Visnyk. №6. 2020. DOI https://doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2054

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ З ПОЗИЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО ФАКТОРУ ВПЛИВУ: ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ВИКЛИКИ

О. Б. Бутнік-Сіверський — 2026-04-17

Розглянуто економіко-правову природу створення інтелектуального продукту, як результат трансформації майнових прав інтелектуальної власності в інноваційний продукт. Визначено головний контент у трансформаційному процесі — інвестиційне проектування з позиції інноваційного фактору впливу, який включає три складові: стосовно оцінки реального рівня і ефективності інвестиційного проектування; обрання якісних експертів; визначення компетентного суб'єкта/тів інноваційної діяльності, спроможного/них реалізувати поставлену задачу. Рекомендовано новий підхід до правового визначення інновацій в сучасному середовищі, як результат трансформації майнових прав інтелектуальної власності в інноваційний продукт.

Обґрунтовано головне завдання інвестиційного проектування з позиції інноваційного фактору впливу. Провідна роль у цьому процесі надається науковій та науково-технічній експертизі, яка згідно Закону України визначає правові, організаційні та фінансові основи цієї діяльності та регулює суспільні відносини з метою забезпечення наукового обґрунтування структури та змісту наданого проекту та надає об'єктивний підхід до залучених об'єктів права інтелектуальної власності. Визначена головна роль суб'єкта господарювання в системі інвестиційного проектування з позиції інноваційного фактору впливу, питання ефективності якого вирішується наявністю в роботі системи інноваційного менеджменту, як раціонального об'єднання всіх елементів структури організації, що відповідає суті та якості інноваційного проекту. Рекомендовано впровадження в систему діяльності суб'єкта господарювання стандартів системи управління якістю та управління інноваціями. Визначено, що особливу роль при впровадженні інвестиційного проектування з позиції інноваційного фактору, як стратегії відповідного рівня, відіграє вирішення проблеми фінансування. Розглянуто проблеми фінансування інноваційної діяльності та джерела інвестиційного проектування у формі залучення бюджетних коштів, ініційованих або створених державою інвестиційні фонди, іноземні інвестиції, а також джерела національних та міжнародних грантових програм та венчурні фонди.

Посилання

Про інноваційну діяльність. Закон України № 40-IV від 4 липня 2002 року. Редакція від 31.03.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text (дата звернення 10.02.2026 р.)
Україна посіла 66-те місце в Глобальному інноваційному індексі. Business news from Ukraine. 17 вересня 2025. URL: https://open4business.com.ua/ukrayina-posila-66-te-miscze-v-globalnomu-innovaczijnomu-indeksi/ (дата звернення 10.02.2026 р.)
Орлюк О. П., Бутнік-Сіверський О. Б., Ревуцький С. Ф. та ін. Економіко-правові проблеми в сфері інтелектуальної власності: Монографія. Наук. ред. О. Б. Бутнік-Сіверський. Київ: НДІ інтелектуальної власності АПрН України, 2006. 364 с.
Андрощук Г. О., Давимука С. А., Федулова Л. І. Національні інноваційні системи: еволюція, детермінанти результативності: монографія. Київ: Парлам. Видавництво, 2015. 512 с.
Дубина М. В., Пілевич Д. С. Рейтинговий аналіз дослідження інвестиційного клімату в Україні. Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки та управління. Серія 1: Економіка. Чернігів: ЧДІЕУ, 2014. № 2(22). С. 54–60. URL: https://journals.uran.ua/nvgeci/article/view/27384 (дата звернення 10.02.2026 р.)
Хоменко І. О., Волинець Л. М., Чубикіна А. О. Стратегічні засади інвестування в людський капітал для забезпечення розвитку національної економіки України. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2020. № 1(21). С. 38–45. URL: http://ppeu.stu.cn.ua/article/view/211367 (дата звернення 10.02.2026 р.)
Кичко І. І., Панченко М. М. Управління інноваційною інфраструктурою в контексті стимулювання розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу в Україні. Економічний простір. № 177, 2022. С. 40–46. DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/177-7 (дата звернення 10.02.2026 р.)
Волошина-Сідей В. В., Новак К. С., Яковенко А. В. Сутність та роль розвитку інноваційної діяльності в сучасних реаліях. Економіка та суспільство. Випуск № 32, 2021. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-32-33 (дата звернення 10.02.2026 р.)
Про наукову і науково-технічну експертизу. Закон України № 51/95-ВР від 10 лютого 1995 року. Редакція від 15.11.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/51/95-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення 10.02.2026 р.)
Малицький Б. А., Соловйов В. П. (ред.). Експертиза і моніторинг інноваційних процесів. Методологічні та правові аспекти. Київ: Укр.вид.центр, 2006. 178 с.
Розробка системи управління проектами (PMS) під ключ. PandaTeam. URL: https://pandateam.net.ua/project-management-system/ (дата звернення 10.02.2026 р.)
Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: навчальний посібник. Суми: ВТД "Університетська книга"; Київ: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. 324 с.
ДСТУ EN ISO 9001:2018. Системи управління якістю. Вимоги (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT). [Чинний від 2019-01-01]. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2019. 32 с. (Національний стандарт України).
ISO 56001:2024. URL: https://www.iso.org/standard/84436.html; URL: https://www.iso.org/standard/79278.html (дата звернення 21.01.2026 р.)
Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні. Закон України № 1116-IX від 17 грудня 2020 року. Редакція від 31.10.2025. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text (дата звернення 10.02.2026 р.)
Від ідеї до реалізації: корисні ресурси та можливості, щоб отримати фінансування для своїх проектів. URL: https://itcollege.lviv.ua/vid-ideyi-do-realizatsiyi-korisni-resursy-ta-mozhlyvosti-shchob-otrymaty-finansuvannya-dlya-svoyikh-proektiv/ (дата звернення 10.02.2026 р.)
Буднікевич І. М., Крупенна І. А., Баранюк Д. С. Досвід Ізраїлю з розвитку інновацій та туризму в умовах воєнних дій. Економіка та право. 2023. № 4. С. 68–78. DOI: https://doi.org/10.15407/econlaw.2023.04.068 (дата звернення 10.02.2026 р.)

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КРИМІНАЛІСТИКИ: КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ

О. Л. Кобилянський — 2026-04-17

Стаття присвячена концептуальному переосмисленню загальної теорії криміналістики в умовах повномасштабної війни в Україні. Автор обґрунтовує, що традиційні підходи до розуміння предмета, об'єкта та функцій науки виявляються недостатніми для ефективного розслідування масових воєнних злочинів, які мають колективну та ієрархічну природу. У дослідженні доводиться необхідність розширення предмета криміналістики, який тепер має охоплювати закономірності формування інформаційних масивів про масові злочини та фіксацію подій поза межами класичного кримінального провадження.

Особлива увага приділяється трансформації функцій криміналістики: від суто прикладного забезпечення розслідування до ролі самостійного інструмента пізнання, первинного документування та збереження доказів для майбутнього національного та міжнародного правосуддя. Розглянуто специфіку криміналістичного осмислення воєнних злочинів як складних, просторово розосереджених подій, що потребують врахування військової обстановки та ланцюгів командування.

Визначено перспективні напрями розвитку науки, зокрема її інтеграцію з цифровою криміналістикою, OSINT-технологіями та міжнародним гуманітарним правом. Автор робить висновок, що криміналістика переходить у нову фазу розвитку, яка характеризується міждисциплінарністю та адаптивністю до екстремальних умов, що є стратегічно важливим для реалізації принципів перехідного правосуддя та відновлення справедливості.

Посилання

Шевчук В. М. Перезавантаження криміналістики в умовах війни: проблеми, завдання, перспективи. Проблематика документального оформлення, визначення шкоди та відшкодування збитків, завданих Україні та її громадянам внаслідок збройної агресії Російської Федерації: тези наук.-практ. конф. (м. Харків, 22 червня 2022 р.). Харків: НЮУ ім. Ярослава Мудрого, 2022. С. 40–47.
Шепітько В. Ю. Формування доктрини криміналістики та судової експертизи в Україні – шлях до єдиного європейського криміналістичного простору. Право України. 2022. № 2. С. 76–90.
Шепітько М. В., Шепітько В. Ю. Роль криміналістики та судової експертизи у міжнародному співробітництві при розслідуванні злочинів. Вісник Національної академії правових наук України. 2021. Т. 28. № 1. С. 179–186.
Заросило В. О., Бондаренко О. Г., Шлапак А. Ю. Особливості ідентифікації трупів загиблих осіб та військовослужбовців в умовах воєнного стану. Юридичний вісник. 2025. № 2 (75). С. 176–182.
Степанюк Р. Л. Новітні криміналістичні технології у вирішенні завдань судочинства в умовах війни. Трансформація завдань криміналістики в умовах воєнного стану та євроінтеграційних процесів: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (м. Харків, 28 березня 2024 р.). Харків: Право, 2024. С. 135–139.
Шевчук В. М. Розвиток цифрової криміналістики в умовах війни в Україні. Diversity and Inclusion in Scientific Area: Proc. of Scientific and Practical Conf. (January 26–28, 2023). Warsaw, 2023. № 140. С. 442–450.
Біла А. В. Сучасні проблемні аспекти криміналістики в умовах воєнного стану в Україні та глобальних загроз. Alfred Nobel University Journal of Law. 2024. № 2 (9). С. 108–115.