ЕВОЛЮЦІЯ ПОЗИЦІЇ ЗАКОНОДАВЦЯ ЩОДО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРАНИЧНИХ СТРОКІВ РОЗРАХУНКІВ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ З ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ ТОВАРІВ
Анотація
В дослідженні розглядаються актуальні питання валютної лібералізації щодо граничних строків повернення в Україну валютної виручки при розрахунках з нерезидентами за експортно-імпортними контрактами. На прикладі багатьох нормативно-правових актів на рівні закону, постанов Кабінету Міністрів України, ряду постанов Правління Національного Банку України різних років автором зроблено порівняльний аналіз норм законодавства, що регулювало і регулює питання термінів повернення валютної виручки в державу при розрахунках з іноземними контрагентами за часів незалежності України.
Автор додатково розглядає ряд тем, які пов’язані з темою статті, а саме: правова природи інвойсу та інші, та надаються практичні поради з цих питань та рекомендація. Також відпрацьовані питання щодо проблематики недотримання резидентами граничних строків розрахунків за експортно-імпортними контрактами та правових наслідків цього. Зроблена спроба встановити співвідношення між правовою суттю понятійного апарату нового та старого законодавства зі сфери валютного регулювання на прикладі словосполучень «граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» та «законодавчо встановлені терміни повернення валютної виручки в Україну».
Автором, серед інших, розглянуто проблемне питання щодо можливості подання резидентом позову до нерезидента - боржника за зовнішньоекономічним контрактом до третейського суду. Автором статті зроблені висновки про те, що оскільки третейські суди до системи судоустрою держави не входять, то можна однозначно висловитися з приводу того, що в Законі України «Про валюту і валютні операції» не йдеться про третейські суди на які розповсюджується Закон України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року № 1701-IV. Тим більше, що за нормою статті 1 цього Закону (Сфера застосування цього Закону) дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітражний суд.
