МІЖНАРОДНЕ ПРАВОСУДДЯ ЯК МЕХАНІЗМ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

У статті досліджено міжнародне правосуддя як один із ключових механізмів притягнення до відповідальності за воєнні злочини в умовах сучасних збройних конфліктів. Обґрунтовано, що міжнародне правосуддя виконує не лише каральну, а й превентивну, компенсаційну та стабілізаційну функції, оскільки сприяє відновленню справедливості, захисту прав потерпілих, утвердженню принципу невідворотності покарання та зміцненню міжнародного правопорядку. Проаналізовано інституційні та нормативні засади діяльності міжнародних судових установ, насамперед Міжнародного кримінального суду, спеціальних та змішаних трибуналів, а також окремі механізми універсальної юрисдикції держав у справах про міжнародні злочини.

Особливу увагу приділено сучасним викликам, що ускладнюють ефективність міжнародного правосуддя, серед яких: обмеженість юрисдикції міжнародних судових інституцій, політична залежність процесів міжнародного переслідування, складність збору та фіксації доказів у зоні бойових дій, тривалість судових процедур, проблеми виконання рішень міжнародних судів, а також недостатня узгодженість між національними та міжнародними механізмами кримінального переслідування. Встановлено, що в умовах зростання кількості збройних конфліктів і масових порушень міжнародного гуманітарного права особливого значення набуває потреба вдосконалення інституційної архітектури міжнародного кримінального правосуддя та посилення співпраці держав із міжнародними судовими органами.

Зроблено висновок, що перспективи розвитку міжнародного правосуддя пов’язані з розширенням можливостей міжнародних і гібридних трибуналів, удосконаленням процедур документування воєнних злочинів, забезпеченням реальної участі потерпілих у судових процесах, посиленням ролі національних судів у реалізації принципу комплементарності, а також створенням спеціальних міжнародних механізмів для розгляду злочину агресії. Доведено, що ефективне міжнародне правосуддя є необхідною передумовою не лише покарання винних, а й довгострокового миру, відновлення довіри до права та недопущення повторення найтяжчих міжнародних злочинів.


Посилання

1. Rome Statute of the International Criminal Court. https://www.ohchr.org/en/instruments- mechanisms/instruments/rome-statute-international-criminal-court
2. Sharon Weill, Kim Thuy Seelinger and Kerstin Bree Carlson Theorizing empirical court research: The test case of the trial of Hissène Habré. International Review of the Red Cross , Vol. 103. Рp. 1073 – 1081. DOI: https://doi.org/10.1017/S1816383122000182
3. Christine Schwöbel-Patel The ‘Ideal’ Victim of International Criminal Law Free. European Journal of International Law, Vol. 29, Issue 3. Рр. 703–724. DOI: https://doi.org/10.1093/ejil/chy056
4. Barrie Sander The expressive turn of international criminal justice: A field in search of meaning. Leiden Journal of International Law. Vol. 32, Issue 4. Рр. 851 – 872. DOI: https://doi.org/10.1017/S0922156519000335
5. Richard Clements, Christine Schwöbel-Patel and Leila Ullrich Introduction to the Symposium on International Criminal Law's Critical Aftermaths. AJIL Unbound. Vol. 119, 2025. Рp. 42 – 47. DOI: https://doi.org/10.1017/aju.2025.12
6. Jeremy Julian Sarkin, Author Notes Why the International Criminal Court Should Apply Restorative Justice and Transitional Justice Principles to Improve the Impact of Its Criminal Trials on Societies around the World. International Journal of Transitional Justice. Vol. 19, Issue 2. Pр. 260–278. DOI: https://doi.org/10.1093/ijtj/ijaf005