АУДІО-, ВІДЕОКОНТРОЛЬ МІСЦЯ: ПРОЦЕСУАЛЬНІ МЕЖІ ТА ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРАВ ОСОБИ

Анотація

Статтю присвячено аналізу статті 270 Кримінального процесуального кодексу України, яка регулює аудіо-, відеоконтроль місця як різновид негласних слідчих (розшукових) дій. У статті зосереджено увагу на трьох взаємопов’язаних питаннях: сутності цієї дії, її розмежуванні з близькими за змістом процесуальними інструментами та передумовах використання результатів негласної фіксації як допустимих доказів. Початковою тезою взято те, що публічно доступне місце не виключає приватності автоматично. Тому судовий дозвіл за статтею 270 КПК України не може бути формальним: слідчий суддя має перевірити тяжкість злочину, зв’язок обраного місця з предметом доказування, неможливість одержати потрібні відомості іншим способом і відповідність такого втручання меті кримінального провадження. Окремо показано, що статтю 270 КПК України не варто змішувати зі статтями 260, 267 і 269 КПК України, оскільки вони відрізняються за об’єктом спостереження, просторовими межами та процесуальною метою. Проаналізовано порядок фіксації результатів, їх передання прокурору, відкриття стороні захисту та оцінку судом допустимості. Доведено, що слабкими місцями практики залишаються надто широкі формулювання в клопотаннях, нечітке визначення статусу місця, підміна однієї негласної дії іншою та несвоєчасне розкриття процесуальних документів, які стали підставою для втручання. Зроблено висновок, що аудіо- відеоконтроль місця є допустимим процесуальним засобом лише тоді, коли його межі чітко окреслено ще на стадії звернення до слідчого судді, а сторона захисту згодом отримує реальну можливість перевірити законність і надійність одержаних матеріалів. Правову основу становлять положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, КПК України, міжвідомча Інструкція 2012 року, праці українських і англомовних дослідників та узагальнення Верховного Суду.


Посилання

1. Кучинська О. П., Фулей Т. І., Баришніков В. В. та ін. Коментар судової практики у кримінальному судочинстві / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, О. В. Капліної. Київ, 2020.
2. Леонов Б. Д., Челпан Ю. В., Степанов В. А. Поняття та ознаки аудіо-, відеоконтролю місця. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 6. С. 258-264.
3. Кікінчук В. В. Огляд судової практики з питань проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2024. Т. 32. № 2. С. 710-724. https://doi.org/10.32631/vca.2024.2.60
4. Погорецький М. А., Іскендеров Е. Ф. Роль прокурора при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Вісник кримінального судочинства. 2022. № 3-4. С. 47-58.
5. Гловюк І., Завтур В., Зіньковський І., Павлик Л. Обґрунтування правомірності обмеження прав людини в Україні під час досудового розслідування. Social and Legal Studios. 2024. Т. 7. № 2. С. 130-139.
6. Скрипник А., Тітко І. Пропорційність втручання та баланс публічного і приватного інтересів при таємному збиранні доказів у кримінальному провадженні. Теорія і практика правознавства. 2024. № 2 (26). С. 161-181. https://doi.org/10.21564/2225-6555.2024.26.313485
7. Бабіков О. Допустимість доказів, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, поза межами досудового розслідування у кримінальному провадженні. Підприємництво, господарство і право. 2022. № 12. С. 47-51.
8. Коваленко В. В. Кримінально-процесуальні засоби дослідження доказів у провадженнях слідчого судді. Visegrad Journal on Human Rights. 2024. № 3. С. 108-114. DOI 10.32782/2786- 9156.109.1.174-182
9. Верховний Суд. Огляд судової практики Верховного Суду про відкриття матеріалів іншій стороні. 2025.
10. Сергєєва Д. Б., Корильчук С. Т. Проблеми реалізації засади верховенства права під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Вісник кримінального судочинства. 2025. № 3-4. С. 148-167. https://doi.org/10.59835/2413-5372.2025.3- 4/148-167