ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Анотація

Наукова стаття присвячена дослідженню особливостей визначення правового статусу публічних службовців, зокрема принципів їх становища. Констатовано тезу про те, що структура правового статусу публічного службовця повинна визначатися дещо ширше, ніж її визначають відповідно до законів про державну та муніципальну (органах місцевого самоврядування) службу. Виходячи з особливостей професійної діяльності публічного службовця, його статус включає такі елементи, як принципи його правового становища, права, обов'язки, обмеження, заборони, вимоги до службової поведінки та гарантії забезпечення його прав. Законодавче закріплення всіх цих елементів, їх оптимальне співвідношення є запорукою ефективної роботи публічних службовців. Визначальними у статусі публічного службовця є принципи його правового становища, які випливають насамперед із змісту Конституції України. Треба візначити, що хоча ми і не знаходимо в її нормах спеціально сформульованих принципів правового становища, проте діяльність такого службовця регламентується конституційними нормами загальнішого й високого порядку, які можна зарахувати до принципів. Внутрішню суперечність у закріпленні нормативних вимог до службової поведінки службовців уособлює принцип пріоритету прав і свободи людини і громадянина, де чільне місце посідає обов'язок службовця виконувати посадові обов'язки сумлінно, на високому професійному рівні, а визнання, дотримання і захист прав і свобод людини та громадянина визначають зміст його професійної службової діяльності.

Звернуто увагу на тому, що закріплені у законодавстві про державну та муніципальну службу обмеження та заборони, зачіпають ряд конституційних прав і свобод складових елементів основи правового статусу особистості. Саме тому, характер і обсяг цих обмежень і заборон, що у сукупності утворюють особливий, відмінний від загального конституційного статусу людини і громадянина − статус публічного службовця. У цьому контексті, при встановленні заходів та елементів направлених на обмеження, заборону прав та обов’язків публічних службовців, виражаються суспільні інтереси, а такі обмеження компенсуються додатковими спеціальними правовими гарантіями.


Посилання

1. Оболенський О. Ю. Державна служба: навч. посібник. Київ : КНЕУ, 2006. 467 с.
2. Тимощук В. П., Школик А. М. Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України. Київ : Конус Ю, 2007. 735 с.
3. Лавренова О. І. Адміністративно-правовий статус державної служби як центрального органу виконавчої влади : автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2014. 20 с.
4. Оболенський О. Теоретико-прикладні аспекти розвитку державної служби. Вісник державної служби України. 1999. № 2. С. 40−45.
5. Лаврінчук І. П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин : дис. канд. юрид. наук 12.00.05. Київ, 1999. 186 с.
6. Даниленко Ю. С. Оцінювання у державній службі: теорія і правове регулювання: дис канд. юрид. наук : 12.00.07. Одеса, 2017. 212 с.