НЕВІДКЛАДНИЙ ОБШУК: ПІДСТАВИ ПРОВЕДЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ТЛУМАЧЕННЯ

Анотація

У статті здійснено системний теоретико-правовий аналіз кримінального процесуального законодавства, наукових підходів та судової практики щодо визначення та тлумачення підстав проведення невідкладного обшуку житла чи іншого володіння особи. Звернута увага на важливість та комплексність охорони прав людини, які можуть порушуватися під час незаконного проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. Обґрунтовано, що у кримінальному процесуальному законодавстві поняття «майно» повинно мати автономне тлумачення, його не слід прирівнювати до цивільно-правового тлумачення цього терміну. Визначено, що під терміном «майно» у кримінальному процесі слід розуміти речі, документи, гроші, інші цінності та матеріальні об`єкти, серед яких, предмети, знаряддя, засоби вчинення кримінального правопорушення, які мають або можуть мати ознаки речових доказів. Запропоновано відповідним тлумаченням доповнити положення ч. 1 ст. 3 КПК України. Визначено, що проведення обшуку житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, суду на підставі необхідності врятування майна, яке може бути речовим доказом, буде правомірним за умови, що зволікання з проведенням обшуку спричинить знищення, пошкодження чи втрату цього майна. Гарантією правомірності проведення невідкладного обшуку є судовий контроль, який у такому випадку здійснюється ех post factum. Факт невідкладності проникнення має підтверджуватися наявними у кримінальному провадженні фактичними даними, які містять відомості про загрозу знищення чи втрати майна та давали підстави сприймати таку загрозу як реальну. Зауважується на тому, що відповідна правова позиція, викладена у рішенні Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року має покласти край дискусіям та забезпечити єдиний правозастосовний підхід при розгляді питань щодо правомірності проведення невідкладного обшуку житла чи іншого володіння особи на підставі потреби «врятування майна».