ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ НАДАННЯ ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ У ПОДАТКОВО- ПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ: НА ПРИКЛАДІ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ

Анотація

Проблематика функціональних засад надання правничої допомоги у податково-правових відносинах стала предметом активного наукового та практичного обговорення в останнє десятиліття. Це зумовлено глибокими змінами, які відбуваються у сфері державного фінансового контролю, трансформацією моделі податкового адміністрування, цифровізацією перевірочних процедур та загальним зростанням конфліктності взаємовідносин між платниками податків і контролюючими органами. Сутність цієї проблеми полягає в тому, що сучасний податково-правовий простір перетворився на складну систему правових ризиків, де пересічний платник податків об’єктивно не здатен самостійно забезпечити належний рівень захисту своїх прав. Це, в свою чергу, посилює роль адвокатури як спеціалізованого інституту, що забезпечує професійну правничу допомогу у сфері, де держава має значну владу та інструменти примусу. Виникнення питання про функціональні засади адвокатури саме у податковій сфері пов’язане з тим, що податкові правовідносини мають високий рівень публічності, а процедура вирішення податкових спорів характеризується посиленою формалізацією, строковістю, залежністю від доказів фінансового характеру та глибокою спеціалізацією. За таких умов адвокат виконує не лише представницьку функцію, а й функцію правового посередництва, комунікаційного модератора, гаранта процесуальної рівності, що є відмінним від його ролі у приватноправових спорах. Тобто проблема не зводиться лише до оцінки юридичного статусу адвоката вона стосується ефективності всього механізму правової підтримки платників податків. Актуальність теми також пояснюється тим, що в Україні досі не сформовано єдиної та чіткої моделі функціонального статусу адвоката у податкових правовідносинах. Нормативні акти не визначають окремої спеціалізації податкового адвоката, не розмежовують його повноважень на досудовому етапі та під час податкового контролю, не містять спеціальних гарантій у взаємодії з посадовцями ДПС. У результаті адвокат фактично працює у сфері підвищеного державного впливу без достатніх механізмів захисту власної професійної незалежності. Ця проблема посилюється цифровізацією, яка змінила правила доказування та комунікації: електронні акти перевірок, цифрові докази, втоматизовані алгоритми ризик-профілювання створюють нові виклики як для платників, так і для адвокатів, які не завжди мають належні інструменти реагування. Таким чином, функціональні засади надання правничої допомоги у податково-правових відносинах потребують докорінного переосмислення у сучасних умовах. Сформована проблематика не є штучною чи академічною вона виникла як відповідь на реальні трансформації у державній податковій політиці, фінансовому контролі та цифровому правозастосуванні. У цьому контексті адвокатура виступає не тільки суб’єктом професійної діяльності, а й системним елементом забезпечення верховенства права у публічно-правовій сфері, що і зумовлює фундаментальну актуальність досліджуваної тематики.