РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Abstract
Основним поштовхом для вибору теми цієї статті є розкриття та підтримка ефективної реалізації принципу комплементарності, який вимагає від внутрішньої системи правосуддя кожної держави вважати активну роль у розгляді злочинів, перерахованих у Римському статуті Міжнародного кримінального суду (МКС), таких як геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та агресія. У цьому контексті важливо врахувати роль національної юрисдикції саме в умовах соціальної держави, яка прагне забезпечити справедливість, безпеку та захист громадян, у тому числі жертв серйозних міжнародних злочинів. Соціальна держава, яка орієнтована на забезпечення прав і соціальної захисту своїх громадян, має також виконувати їх зобов'язання в міжнародному контексті, створюючи умови для національного судочинства щодо найбільших злочинів. Це забезпечує не тільки імплементацію міжнародних стандартів, а й реальну здатність національних інституцій ефективно протистояти злочинцям, розвиваючи їхній правовий і матеріальний потенціал. Це можливо шляхом сприяння розумінню правової бази МКС та судової практики щодо принципу комплементарності, а також шляхом розвитку контактів між судами та надання платформи для обміну досвідом, практиками й уроками, винесеними з розгляду серйозних міжнародних злочинів. Для соціальної держави, яка орієнтована на підтримку громадян, забезпечення юрисдикції над тяжкими злочинами має особливе значення. Саме така держава повинна створювати ефективні механізми захисту жертв злочинців і сприяти справедливому правосуддю на національному рівні, не залишаючи вирішення цих питань міжнародним судом. Принцип комплементарності Римського статуту фактично підкреслює важливість активної ролі національних судів у виконанні соціальної функції держави, надаючи перевагу національному судочинству та підвищуючи ефективність захисту громадян від тяжких злочинів. Таким чином, розглядаючи взаємодоповнюваність як принцип, соціальна держава отримує додаткову відповідальність за зміцнення власних механізмів правосуддя та підтримку громадян у контексті міжнародних зобов’язань щодо протидії найсерйознішим злочинам.
