КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ: НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

  • Едуард Григорович Стоматов Класичний приватний університет
Ключові слова: недоторканність приватного життя, недоторканність житла, таємниця кореспонденції

Анотація

У статті розглядаються актуальні питання становлення та розвитку кримінально-правової охорони права на недоторканність приватного життя в новітній історії Україні, з початку ХХ ст. до сьогодення. Проаналізовано українську історіографію історико-правового аспекту цього інституту права. З’ясовано, що новітній історії кримінально-правової охорони права на приватність в Україні приділено значно менше уваги, незважаючи нате, що саме зазначений період розвитку кримінального законодавства синхронізує з становленням міжнародно-правових стандартів у розумінні поваги до приватного життя людини в різних сферах життєдіяльності. З’ясовано, що ступінь реалізації права на недоторканність приватного життя розкриває сутнісні відмінності між тоталітарною, авторитарною та правовою державами, рівень розвитку громадянського суспільства. Виокремлено й проаналізовано основні етапи розвитку кримінально-правової охорони недоторканності приватного життя в Україні. Етап з 1917 до 1921 р. характеризується відновленням української державності та закріпленням лише на конституційному рівні гарантій недоторканності, яким не судилося бути реалізованими. Етап з 1922 по 1960 р. став «кроком назад» в питаннях кримінально-правової охорони права на недоторканність приватного життя, відкинувши навіть надбання попереднього ХІХ ст. Для нього характерною була декларація права окремих елементів приватного життя на конституційному рівні. Однак, повага до них, як і створення належного механізму реалізації та захисту, у тому числі кримінально-правовими нормами, радянською ідеологією були фактично спаплюжені. Етап з 1960 р. до прийняття чинного КК України 2001 р. відзначається закріпленням кримінально-правових норм, спрямованих на охорону окремих сторін приватного (особистого, сімейного) життя та характеризується відсутністю наукових розробок концепту приватного життя людини як такого, а відтак і відсутністю унормування будь яких проявів приватності, механізму її належного захисту. Етап від 2001 р. до теперішнього часу вирізняється запровадженням в КК України норм, де під охорону кримінального закону поставлено базисні засади права на приватність. Діахронне порівняння радянського і сучасного національного законодавства дає змогу констатувати те, що Україна зробила значний крок уперед в області практичної реалізації прав людини та їх захисті нормами кримінального закону.

Опубліковано
2024-05-31
Розділ
Статті журналу