ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІДЕРСТВА КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
Анотація
У статті досліджено теоретичні та практичні засади лідерства керівника підприємства як суб’єкта адміністративного права. Наголошено, що керівництво являє собою персонально спрямований вплив одного співробітника на іншого, офіційно закріплений адміністративно-правовими інструментами. Воно має певні межі впливу на співробітників, які позначені нормативними актами, і передбачає наявність свідомості та активності підлеглих у процесі взаємодії з керівником. Метою керівництва є створення умов для продуктивної діяльності підлеглих, результат якої відповідатиме початковому плану керівника, який є більш самостійним ухваленні організаційних рішень, як порівняти з іншими працівниками. Лідерство визначено як бажану рису, що вирізняє сучасного управлінця, адже його завдання полягає у створенні умов для мобілізації членів колективу, ґрунтуючись на особистих досягненнях і наявності високого рівня професійної компетентності. Для підвищення ефективності процесу взаємодії керівника та його підлеглих лідерство повинно доповнювати керівництво, і в ідеалі сучасний менеджер має володіти лідерським потенціалом. Зазначено, що ефективним лідерам властиві дві головні ролі – архітектурна та харизматична. Архітектурна роль полягає у вирішенні питань, пов’язаних із плануванням та організаційною структурою, здійсненням контролю та впровадженням системи заохочення співробітників. Виконуючи харизматичну роль, лідер мотивує і надихає підлеглих, спираючись на бачення майбутнього організації. Ефективний керівник не може відігравати тільки одну роль, оскільки кожна з них важлива у процесі здійснення управлінської діяльності.
Виокремлено рівні управлінської діяльності керівника підприємства:
– загальнодержавний: зміни в нормативно-правовій базі, економічна обстановка, політика, демографія. Ці фактори впливають на функціонування компанії постійно. Управлінці не можуть на них вплинути, їм доводиться змиритися з цими умовами, в рамках яких їм належить здійснювати свою діяльність. Якщо говорити про ефективність на загальнодержавному рівні, то вона полягатиме насамперед в умінні керівника здійснювати успішну управлінську роботу в обставинах, що склалися;
– галузевий: взаємодія організації зі стейкхолдерами (клієнтами, конкурентами, інвесторами, партнерами, державними органами, місцевою громадою). На цьому рівні управлінцю надається значно більше можливостей і важелів тиску, щоб мінімізувати негативний вплив сукупності чинників, керуючи ними. У цій ситуації значущу роль відіграє розробка та імплементація керівником організаційної стратегії;
– організаційний: структура компанії, система внутрішньофірмових комунікацій, внутрішня атмосфера, рівень розвитку організації. Чинники, які належать до цього рівня, дуже тісно взаємопов’язані з управлінською діяльністю. Вони безпосередньо впливають на керівника, який своєю чергою також впливає на них.
Акцентовано на чинниках, які впливають на особистісні характеристики керівника, а саме його стиль управління, стосунки з колегами і підлеглими тощо.