ЗМАГАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЯК СИСТЕМОУТВОРЮЮЧИЙ ЕЛЕМЕНТ БАЛАНСУ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВ СТОРІН У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Статтею 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) закріплені положення, що визначають засаду змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В їх основі покладена конструкція щодо самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, для чого вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Червоною лінією проходить закладена законодавцем позиція, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Категорія «змагальність» вже тривалий час досліджується науковцями у різних галузях права. Між тим, на сучасному етапі розвитку процесуальної науки її поняття та зміст продовжує «смикати» уми правників. Кожний з пошукувачів в основу її елементів (ознак) закладає різні явища, а тому й насьогодні відсутнє єдине розуміння цього правового феномену.